Гроші – те, що возвеличує та фіксує нашу історію

Як має змінитися зовнішній вигляд національної валюти, щоб «говорити» не про минуле, а про сучасне та майбутнє? Які сенси має транслювати українська гривня про цінності нашої держави та історичні події, які ми переживаємо?

 
Панельна дискусія "Гроші як символ часу та голос нації" 

Створимо сучасну Україну в грошах – зрезонувала ця фраза, яку на завершення панельної дискусії "Гроші як символ часу та голос нації" сказав її модератор Вахтанг Кіпіані.

Понад дві години ми мали розмову, яка чи не вперше публічно за участю абсолютно різних за професійною діяльністю людей – представників центробанків, істориків, нумізматів, художників – стосувалася питань, яких точно не можна оминати увагою.

Як має змінитися зовнішній вигляд національної валюти, щоб "говорити" не про минуле, а про сучасне та майбутнє? Які сенси має транслювати українська гривня про цінності нашої держави та історичні події, які ми переживаємо?

Національний банк пропонує розпочинати думати над цим. Ми точно не плануємо вже завтра змінювати дизайн банкнот, але прагнемо цієї дискусії, хочемо почути думки українців – як істориків, митців, експертів та просто громадян.

Гривня завжди була і завжди буде на вістрі історичних епох. Поряд з іншими державними символами вона є атрибутом, що визначають державу: хто ми є і що ми повідомляємо про себе світу. Це чудово демонструє наша виставка-експедиція "Гривня. Більше ніж гроші", яка, напевне, й утвердила остаточно нашу думку, що настав час для обговорення.

Дизайн банкнот, якими ми користуємося, затверджений у 1992 році. Звісно, він модернізувався за цей час, наразі в обігу перебуває четверте технологічне покоління гривні, посилився захист грошей. Але концепція їх залишилася незмінною: відтворення на лицьовій стороні портретів постатей, які зробили значний внесок у розбудову Української держави на різних історичних етапах. А на зворотному боці – зображення архітектурних пам'яток, пов'язаних із діяльністю цих видатних особистостей, зображених на лицьовому боці.

 

Чи змінилася за ці 30 років Україна? Так! Змінилися українці. Нині ми з вами пишемо нову визначальну сторінку нашої історії – на полі битви та в серцях сучасних героїв, сучасних мешканців України… Чи має право нинішнє покоління України, яке переживає ці трагічні події, сказати своє слово, які символи вони хочуть бачити на наступній банкноті?

Для мене це навіть не питання. З нами в залі під час обговорення була молодь – студенти. Мені достатньо подивитися в їхні очі, щоб зрозуміти, наскільки справедливим буде здійснити цей пошук нових образів, щоб передати образ України їхнього часу.

Починаючи розмову про символи і смисли в дизайні банкнот, ми не винаходимо велосипед. Це нормальний еволюційний процес для будь-якої держави.

У Європейському Союзі вже втретє, з часу появи банкнот євро у 2002 році, планують змінити їхній дизайн. І було надзвичайно цікаво послухати Сараі Артілєс Реєс, комунікаційницю Департаменту банкнот Європейського центрального банку, про те, як відбувається цей процес. ЄС має багато викликів, адже треба знайти спільний знаменник для 350 мільйонів мешканців країн, що входять до ЄС.

 

Україна також має пройти цей шлях. Як сказав художник Володимир Таран, ‒ віднайти нову естетику. Яку, до речі, ми вже реалізовуємо в нумізматичній продукції Національного банку. Ми перейшли від констатації фактів до їх філософсько-образного осмислення. Хтось у захваті, когось це обурює, викликає дискусію, але не залишає байдужими.

Так і має бути. Сучасна гривня має резонувати кожному, хто живе зараз.

Це були неймовірні дві години. Я сподіваюся, що ми зробили перший крок до загальнонаціональної фундаментальної дискусії, яка приведе нас до кращого результату.

Я дякую учасникам панелі: Олександру Алфьорову, військовому, майору 3 ОШБр, історику і науковому співробітнику Інституту історії України НАН України; пані Сараі Артілєс Реєс, представниці ЄЦБ; Максиму Загребі, засновнику і видавцю журналу "Нумізматика і фалеристика"; Володимиру Тарану, художнику, автору ескізів низки пам'ятних монет та банкнот Національного банку; а також нашому модератору Вахтангу Кіпіані, військовому, сержанту бригади "Хартія", історику та головному редактору "Історичної правди".

На завершення додам одну думку, яка прозвучала під час панелі, про те, що об'єднує всю націю. Це точно освіта, це точно наше військо і це точно гроші.

Гроші – те, що возвеличує та фіксує нашу історію, досягнення, а сьогодні ще й може бути частиною нашого свідомого відходу від усього, що пов'язує Україну з росією. У битві сенсів, яку ми теж ведемо з рф, гривня має бути нашою зброєю.

Якщо хочете поділитися роздумами на цю тему, запрошую, діліться.

Давайте почнемо про це думати.

Теми

: Як росія краде українські культурні цінності: сучасна історія

За оцінками ЮНЕСКО, завдані російською агресією з 2014 року збитки українській культурній спадщині становлять понад $2,6 мільярда. Вважається, що це розграбування українських музеїв є наймасштабнішим із часів Другої світової війни. Для прикладу – в той час на території України окупаційними військами було знищено і викрадено понад 500 тисяч музейних експонатів, 51 млн книг, 46 млн архівних справ, а з 2015 по 2023 рік лише в Криму рф провела понад 1 385 археологічних розкопок і вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів.

Андрій Пишний: Гроші – те, що возвеличує та фіксує нашу історію

Як має змінитися зовнішній вигляд національної валюти, щоб «говорити» не про минуле, а про сучасне та майбутнє? Які сенси має транслювати українська гривня про цінності нашої держави та історичні події, які ми переживаємо?

Юрій Юзич: Юліан Нестайко і Віденська сотня УСС

На світлині – дядько класика української дитячої літератури Всеволода Нестайка. Бойовий командир УСС поручник Юліан Нестайко. Звісно, що Всеволод чудово знав історію рідного брата свого батька – Зенона. Знав, що обидва Нестайки пішли добровольцями до УСС і пройшли всю визвольну війну, включно із боями проти білих та червоних московитів. Що обоє загинули у боротьбі з окупантами.

Радомир Мокрик: Уроки ненасильницького спротиву

Ненасильницький рух спротиву в Україні має виразну традицію – не лише успішних революцій, але й копіткої щоденної роботи, яка протягом «короткого ХХ століття» в Україні під радянською владою увійшла під загальною назвою «дисидентський рух».