Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив "гостям" сам - як кажуть, у домашньому халаті.  У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Разом з Гюнтером заарештували і його дружину Крістель. Що казала при арешті вона зазвичай не згадують – вочевидь, щось менш патетичне і яскраве, аніж чоловік.

Сам Брандт цього дня повернувся з Єгипту, де перебував з візитом, і новину про арешт міністр внутрішніх справ Ганс Геншер повідомив йому просто на злітній смузі аеропорту Бонн-Кельн. Втім, про те, що його референт може бути шпигуном, канцлера попередили ще за рік до затримання Гійома, тож сюрпризом для нього це точно вже не було.

З іншого боку, навіть за цей рік прямих доказів проти агента штазі західнонімецьким спецслужбам "нарити" так і не вдалося – вочевидь "куратори" почали здогадуватися про проблеми і наказали Гійому бути максимально обережним. Тож зізнання самого шпигуна принаймні упевнило контррозвідників, що "копали" вони не дарма.

Утім, і сам Гійом не знав, які матеріали насправді можуть використати проти нього – скажімо був впевнений, що три важливих секретних листа, копії яких зникли при спробі передати їх до "центру", опинилися в руках контррозвідки.

З іншого боку, вже той факт, що спецслужби допустили, що ворожий агент кілька років працював в самому осерді західнонімецької влади мало свідчити і про загальний рівень їхнього професіоналізму, і про те, що з доказами у цій скандальній справі в них насправді було "не густо".

І це при тому, що "перший дзвіночок" щодо Гійома пролунав ще у 50-і, коли він перебував… в НДР. Саме так. Агент переїхав на Захід просто зі Східної Німеччини. Як біженець.

Звісно, для таких людей була передбачена особливо ретельна перевірка. Тим більше, з біографією Гійома – адже він встиг і повоювати за часів другої світової, і стати членом нацистської партії (в останній рік її існування!), і потрапити в полон до британців – важко було уявити, що подібний персонаж не зацікавив штазі.

"Пропетляти" Гійому нібито вдалося завдяки… тещі. Яка була голландкою. До того ж він не влаштовувався на державну службу, бо тоді перевірка була б прискіпливішою. Натомість відкрив крамницю тютюну та кави – грошова допомога біженцям це дозволяла.

А потім - спочатку його дружина Крістель, а потім і сам Гійом – почали "робити партійну кар'єру". Теж не просто так – бо до громадських активістів підібратися було важче, один необережний рух – і нарвешся на звинувачення на стеження за політичними опонентами влади. Можливо тому, зрештою, для "занурення" обрали саме опозиційних в перші роки існування ФРН соціал-демократів.

Починав шпигун як фотокореспондент партійної газети – це, між іншим, було непоганим прикриттям для фотографування документів. А потім оцінили і його організаторські здібності. Втім, навіть керівники штазі згодом визнавали, що не чекали такого швидкого, а головне високого злету Гійома.

За лічені роки він досяг позиції референта партійного лідера, що на той момент став вже й канцлером. Так, референтом не єдиним, до того ж формально відповідальним за відносини з профспілками, але для шпигування ця позиція в чомусь була навіть зручнішою (потім розповідали, що не такою вже й цінною була викрадена ним інформація, та й взагалі, про що він міг дізнатися "за профсоюзною лінією" - але то вже було потім).

Врешті-решт, на піку своєї кар'єри Гійом фактично керував справами керівника уряду ФРН і навіть визначав його порядок денний. Щоправда, на той момент він вже викликав підозри з боку спецслужб. Формальною зачіпкою нібито стало… поздоровлення шпигунської пари з народженням дитини, передане східнонімецьким керівництвом по радіо - ще на початку їхнього "занурення" на Заході. Розшифроване через десяток років. Кажуть, дехто в цю версію і справді вірить.

Навколо історії з Гійомом взагалі багато легенд і майже казок. Подейкують, скажімо, що новина про ндр-івського агента в оточенні Брандта викликала занепокоєння у Москві. Що нібито була дуже задоволена "східної політикою" цього канцлера - тому ніяк не була зацікавлена у скандалі, який неодмінно б виник в разі його викриття.

З іншого боку, в скандалі зовсім не були зацікавлені і в Бонні. Навіть коли канцлеру повідомили про підозри на адресу його референта вирішили галасу не підіймати, і принаймні деякий час робити вигляд, що нічого не сталося. Втім, це пояснюють ще й браком доказів, які сподівалися таким чином зібрати.

"Розслідувачем" нібито попрацював і сам Брандт, що з відома спецслужб навмисно "забував покласти" секретні (принаймні формально) документи до сейфу – провокуючи шпигуна викрити себе. А влітку 1973 року навіть взяв Гійома з собою у відпустку в Норвегію. Саме там агент штазі нібито й поцупив ті три листи, що зрештою не дійшли до "центру". Лише згодом з'ясували, що кур'єр, який злякався стеження, просто кинув їх у річку.

Розповідають, що в Норвегії підозри щодо Гійома виникли навіть у дванадцятирічного сина Брандта, який помітив, що референт разом з дружиною (її він теж взяв у відпустку) щось постійно друкують на машинці. Втім, і розповіді про те, що канцлер грав із шпигуном у хованки, звісно, можуть бути байками, створеними постфактум, але вони принаймні пояснюють спокій, з яким канцлер сприйняв новину про арешт свого референта.

Брандт і справді не чекав, що викриття Гійома викличе не просто скандал, а справжню політичну кризу. Та вже за лічені тижні йому – вимушено – доведеться самому йти з посади канцлера (партійним лідером він залишався і в 80-х). Можливо тому згодом натякав, що вся ця історія була використана проти нього, а може навіть створена опонентами та конкурентами – як в урядовій коаліції, так і у власній партії.

Версій тоді взагалі було безліч. Говорили й про підступи спецслужб – куди ж без них. Хоча призначене бундестагом розслідування виявило серйозні помилки в їхній роботі та зрештою вдарило по них аж ніяк не менше, аніж по політиках.

Через рік Гійом був засуджений до тринадцяти років, його дружина - до восьми років ув'язнення. 1981 року їх обміняли на західнонімецьких розвідників. Щоправда в НДР пара, нібито спаяна спільною роботою "в тилу ворога", одразу розпалася.

Гюнтер в перший день після повернення захопився медсестрою Ельке Брьоль, теж співробітницею штазі. І хто ж тоді знав, що мине зовсім мало часу – й не стане ані штазі, ані самої НДР, ані інтересу до шпигунських "звитяг" агента-ловеласа?