Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

27 березня 2025

Демонтаж в'їзного знаку з написом "Новомосковськ" у місті Самар

Деколонізація.Україна – це ініціатива, яка багато років працювала під назвою Декомунізація.Україна, зосереджуючись на усуненні радянської спадщини з публічного простору.

Проте, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало очевидним, що цього недостатньо – необхідно системно працювати над повною деколонізацією нашої країни.

Ми взяли на себе завдання допомогти громадам звільнитися від цієї спадщини та позбутися назв і пам'ятників, що продовжують прославляти імперію, яка воює проти нас. Працюючи у тісній взаємодії з місцевими активістами, істориками та представниками влади, ми створили базу вулиць, що потребують перейменування, розподілену за громадами та областями. Крім того, ми розробили інтерактивну мапу, яка відображає демонтовані об'єкти та ті, що ще підлягають демонтажу. Ознайомитися з нею можна за посиланням.

Але деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону. Незважаючи на ухвалення Закону України "Про деколонізацію", чимало місцевих органів влади або ігнорують його, або відкладають виконання на невизначений термін. У таких випадках ми працюємо не лише з громадами, а й активно звертаємося до департаментів культури обласних адміністрацій, поліції, засобів масової інформації тощо.

Вадим Поздняков, співзасновник проєкту "Деколонізація.Україна"

Коли ж саботаж стає очевидним і діалогу не вдається досягти, ми змушені діяти радикальніше. Періодично наша команда організовує акції прямої дії, здійснюючи демонтажі власноруч. Це необхідний крок у боротьбі за простір.

Основні проблеми деколонізації: чому ще не перейменовані всі вулиці і не демонтовані пам'ятники

Загалом на підконтрольній території України залишилося +-3% вулиць, які потребують перейменування. Проте, на жаль, процес триває не так швидко, як би хотілося, через низку проблем, які ще не дозволяють остаточно позбутися колоніальної спадщини в публічному просторі.Одна з основних причин затримок — вулиці не потрапили до списків на перейменування від місцевих рад або обласні адміністрації не виконали свою роботу належним чином.

Наприклад,навіть(!) у Рівненській та Тернопільській областях не було перейменовано понад 70 вулиць, що підпадають під дію закону про деколонізацію.

Окремі вулиці і досі не перейменовані через суперечливі питання щодо контраверсійних історичних постатей. Український інститут національної пам'яті лише зараз надає остаточні висновки по деяких з них, а по інших триває жвава дискусія серед істориків.

Відкриті питання існують і в більшості великих міст, навіть у столиці. Лише в грудні 2024 року в Києві була перейменована остання вулиця Пушкіна, але навіть сьогодні є ще низка вулиць, які потребують змін. Так, в столиці досі залишаються такі назви як Волго-Донська, Дунаєвського (автора гімну Москви), Суворова, Ахматової — назви, що явно пов'язані з російською імперською спадщиною.

Ситуація з пам'ятниками значно гірша. Наприклад, у Києві на Подолі досі є погруддя Пушкіну, а в інших містах України збереглося кілька десятків пам'ятників, що прославляють імперське минуле.

Багато з рішень про демонтаж ще не виконані, і в цьому випадку причини різноманітні — від бюрократичних труднощів до відкритого саботажу з боку місцевих органів влади, а також до звичайної байдужості.

Хоча в Києві, Харкові, Миколаєві, Полтаві, Сумах та інших містах ще залишається багато радянської та імперської символіки, їх демонтаж триває. Щомісяця таких об'єктів стає дедалі менше.

Демонтаж пам'ятника Петру І у Полтаві

Київ і Харків за останній рік показали значний прогрес.

А головним проблемним містом на поточний момент є Одеса.

У місті є досі пам'ятники і дошки Пушкіну, російським царям та низці культурним і військовим діячам.

На жаль, згідно розпорядження голови Одеської обласної адміністрації про деколонізацію, демонтовно лише меншу частину об'єктів.

Відсутність активних кроків щодо демонтажу цих пам'ятників є серйозною проблемою, яка перешкоджає змінам у свідомості громадян.

Однією з найбільших проблем, з якою ми зіштовхуємося - це радянська символіка та пропагандистські написи на пам'ятниках, присвячених учасникам Другої світової війни.

Для вирішення цієї проблеми, є необхідність ухвалення нового законопроекту, який регулював би зміни в оформленні пам'яток, присвячених Другій світовій війні. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо пам'яток Другої світової війни 1939-1945 років" передбачає ряд важливих нововведень, які допоможуть усунути радянську символіку та некоректні написи на пам'ятниках.

Тож щиро сподіваємося на його ухвалення.

Ми переконані, що лише спільними зусиллями громади та активістів можна остаточно очистити українські міста від спадщини колоніального минулого. Наша мета – не просто перейменувати вулиці чи знести пам'ятники. Ми прагнемо змінити суспільне сприйняття історії, допомогти українцям усвідомити, що наша культура ідентична, цілісна і не потребує "великого брата", який диктуватиме, як нам жити.

Деколонізація – це не лише про простір. Це про свідомість, історичну справедливість і національну гідність. І ми не зупинимось, доки Україна не позбудеться всіх символів, що нагадують про імперське минуле.

Цей рік - має бути переламаним в процесах деколонізації. Останні пам'ятники Пушкіну і подібні об'єкти мають нарешті впасти.

І ми будемо робити все від себе залежне, аби це відбулося.

Хочете допомогти пришвидшити процес власноруч?

Робіть світлини порушень мовного, декомунізаційного, деколонізаційного законів, підписуйтесь на наші соціальні мережі та надсилайте інформацію в особисті повідомлення: