Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

 
Для створення колажу використано портрет Остафія Дашковича з роботи київського художника-баталіста Артура Орльонова

Один з перших організаторів українського воїнства - козацтва, герой народних дум та неперевершений розвідник, воїн, лицар, полководець. Народжений у середині XV сторіччя, від був учасником десятка битв, що визначили розвиток наших земель на сторіччя вперед.

Зміг з розрізнених воїнів створити злагоджені та добре навчені підрозділи, які були здатні на виконання військових задач високої складності. Власне, з цієї доби та за його участі слово "козак" стає широковідомим та утверджується на європейських теренах як явище.


У 1533 році він виголосив на Сеймі промову з проєктом розбудови на Дніпрі потужної військової бази, яка б захистила Європу. Остафій запропонував поставити на дніпрових порогах замок-січ, що б за допомогою найкращих українських воїнів стала нездоланною перешкодою для можливих загарбників.


Для нас пам'ять про Дашковича є важливою не лише через те, що це один з героїв української військової історії, але ще і тому, що надто багато символічно зв'язує 112-у бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ з цією постаттю.


Як за керівництва Остафія Дашкевича 500 років до того, наша бригада в 2022-му році формувалась переважно з добровольців, людей різних талантів, навичок та професій, які пішли захищати свою землю через те, що війна стояла на порозі, змогли швидко організуватись, навчитись та стати бойовим злагодженим організмом.

Прикметно, що зоною відповідальності бригади у різні періоди були, зокрема, землі Київщини, Черкащини, Чернігівщини.

А колись, наприкінці XV - початку XVI століть, коли, після років потрясінь, на цих землях залишалися тільки маленькі хутори і пасіки, майже без сіл, її ніхто не хотів брати ні за службу, ні у вислугу, то в 1503 році Великий князь Литовський і Руський Олександр Ягеллончик грамотою, даною на ім'я київського воєводи князя Дмитра Івановича Путятича, надав всю північну половину Переяславського повіту, по річкам Трубіж і Супій, у вислуги, дворянину своєму Дашку Івановичу.

Тоді ж його син, Остафій Дашко (Дашкович, Дашкевич), легендарний розвідник і воїн, організував з козацтва надійну лінію оборони від набігів саме тут, надав новий поштовх заселенню вказаних земель. Так швидко з'явились Басань, Биків і ще майже десяток сіл навколо. Великі маєтності перейшли спадкоємцям і активно розвивались. А за півтисячоліття ці землі обороняла 112-а окрема бригада територіальної оборони ЗСУ.

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович запам'ятався також як один з учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на р. Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства з усіма поселеннями аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Фактично визнавши себе "вічним данником Криму". Як ми знаємо, згодом козацькі загони ще не раз ходили військовими походами на Московщину, багато її попаливши. Зокрема, на початку XVII ст. це зробили козаки під проводом Костянтина Вишневецького, пізніше - Петра Конашевича-Сагайдачного.

Підрозділи нашої бригади, які працюють на різних напрямках фронту, знаходяться на півшляху до неї, можливо також колись дійдуть до Москви. 

Цікаво, що як і в підрозділах ТРО зараз, тоді козацький лідер міг також розраховувати лише на піхоту та легку кінноту (та і ту переважно приватну, як і "корчі" зараз). Зокрема, британець Джон Пейтон у реляції 1598 р. згадав його ім'я ("Остаф") саме в контексті обговорення питання: як захистити Річ Посполиту від татар (як зараз Європу від московитів).

Британець вважав, що ефективний спосіб показав черкаський староста Остаф, який утримував всю нижню частину Дніпра за допомогою кількох човнів, 2 тисяч піших вояків і 400 кінних (потрібних для доставки провіанту). Ну чим не ТРО? Вони, писав Пейтон, "могли затримати переправу великої армії, бо наражали її на значну небезпеку під час такої переправи". Отже, дійшла слава про лідера козаків і до Великої Британії.

Не дарма іменем видатного Остафія Дашковича названа тепер вулиця у Києві (міська влада застосувала не дуже популярну у істориків форму написання його прізвища: "Дашкевич"). Кошовий отаман був засновником колишнього села Воскресенка, де нині ця вулиця проходить.

Кожен з воїнів, який уславився спаленням Москви, має обов'язково бути увічнений в топоніміці українських населених пунктів, замінивши собою імперські-совкові.

І прикметно також, що формування 112-ї бригади відбулося у перші дні широкомасштабного російського вторгнення (в лютому 2022 року), саме недалеко від цієї київської вулиці названої на честь Остафія Дашковича.

Тоді через 112 ОБрТрО, що була єдиною київською бригадою, пройшли тисячі і тисячі добровольців, які стояли спочатку на захисті столиці, а пізніше брали й беруть участь у бойових діях по всій лінії фронту, від Києва до Миколаєва, Херсона, Лисичанська, Покровська, Лимана, Куп'янська, Сум тощо.

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.