Звернення українських істориків, які проходять службу в ЗСУ

Друзі, підписав Звернення до Міжнародного комітету славістів. Зазначу, росіяни, а перед тим совєти, надзвичайно сильно інтегрувались до наукової спільноти своїми грошима та можливостями. Переконали, що Русь - то росія, що все "дрєвнєрусскоє" то російське, або "общєє". Категорія "високої науки" - у них дурниця. Ермітажники, що брали участь у пограбуваннях українських музеїв у Криму, Херсоні і Мелітополі - не мародери, а "науковці". Ті, що кричали "Крим рассійскій" на міжнародних конференціях - не пропагандисти, а "науковці"... Ось такі науковці і зараз пруть на міжнародні майданчики. І я б туди поїхав і "вклепав" би кожному, але то вже піся перемоги. А поки в ЗСУ - підписую.

Звернення українських учених, які сьогодні проходять службу у Збройних Силах України, до Міжнародного комітету славістів

Упродовж останніх років, а особливо від часу широкомасштабного російського вторгнення в Україну, злочинна сутність російського імперіалізму, замаскована евфемізмом "русскій мір", стала очевидною для всього світу. "Русскій мір" є словосполученням, під яким приховуються нестримна експансивність, насильство, війни, шантажування ядерною зброєю, геноциди окремих народів, яким історичною долею було визначено стати сусідами Росії.

Зважаючи на те, що ні російська військово-політична верхівка, ні чільні ідеологи "русского міра", ані його публічні пропагандисти не приховують своїх злочинних намірів щодо знищення української державності й українського народу, а також стосовно руйнування європейської цивілізації як такої (у тому числі погрозами завдання ракетно-ядерних ударів по столицях європейських держав), значна частина міжнародних організацій та установ, які діють в царині дипломатії, культури, спорту, туризму суттєво обмежили доступ росіян, тобто "русского міра", до участи в різних заходах разом із народами цивілізованого світу.

Проте "русскій мір", подібно до смертоносного вірусу, має унікальну здатність до мутацій і трансформацій, щоразу знаходячи нові й нові способи проникати на Захід з єдиною метою – руйнації, отруєння, знищення стабільності в цивілізованих суспільствах, а також реабілітації злочинів, за які несе відповідальність не лише кремлівський режим, але й російський народ, котрий цей режим у своїй більшості гаряче підтримує.

Сьогодні метастазами "русского міра", які вражають найбільш здорові тканини європейської цивілізації, є т. зв. "харошіє русскіє" (до цього поняття ми не включаємо тих росіян, які з перших днів путінської агресії проти України публічно підтримали нашу країну, допомагають Україні, засудили режим Путіна й виїхали з Росії). Більшість т.зв. "хароших русских" є, по суті, провідниками шовіністичної імперської політики, керівником якої зараз став Путін.

Особливо впевнено цей авангард кремлівської гібридної війни проти Заходу почувається в царині науки. Під гаслами аполітичности наукової діяльности російські вчені (ніхто з яких навіть не спромігся публічно засудити агресивних дій своєї державної влади) продовжують залишатися в редколегіях авторитетних наукових видань, у складі міжнародних наукових організацій, установ, комітетів, де ці "харошіє русскіє" продовжують втілювати ідеї "русского міра".

Особливо загрозливою є ситуація з участю росіян в гуманітарних міжнародних структурах, зокрема в Міжнародному комітеті славістів, де вони мають панівні позиції. Російська гуманітаристика (література, наука, культура) століттями готувала і підживлювала ґрунт для поширення "русского міра" (російського імперіалізму) і тим сприяла російським загарбницьким війнам.

Тому рішення Міжнародного комітету славістів допустити росіян (на рівні індивідуальних заявок) до участи в з'їзді славістів, який пройде в Сорбонні в 2025 році, викликає не просто подив, але й сприймається нами як відверте глузування над сучасною славістикою. В авдиторіях одного із найвідоміших університетів світу знову звучатимуть постулати "русского міра" про "общую древнерусскую народность", про "русскую редакцию церковнославянского языка" в ХІ – ХІІІ ст., про "русского князя Владимира, крестителя России", про "тысячелетие русско-французских культурно-дипломатических отношений" на основі факту заміжжя руської княжни Анни Київської за французького короля Генріха та багато інших російських наукових мітів.

Їх виголошуватимуть "харошіє русскіє" науковці, які не здатні на протест проти тиранії у власній державі, які співчувають своїм "мальчікам, коториє гібнут на Украінє", і не хочуть визнати злочин агресії Росії проти своїх сусідів злочином, прикриваючись фразою про те, "что нє всьо так адназначна"…

Пані Голово та члени Міжнародного комітету славістів, звертаються до вас українські науковці, які сьогодні не мають можливості займатися спокійною науковою роботою, оскільки змушені зі зброєю в руках захищати свою країну від російської агресії, ідейні підвалини якої виплекала російська гуманітаристика.

Відтак наголошуємо, що участь російських учених-гуманітаріїв у міжнародних наукових структурах, а також у заходах під патронатом цих структур і надалі призводитиме до поширення експансіоністських ідей "русского міра" в світі, а ці ідеї невідворотно призведуть до подальших мілітарних конфліктів. У той час, коли російський солдат, озброєний світоглядом "русского міра" вбиває українців на Українській Землі, російський науковець поширюватиме ці ідеї з трибуни Міжнародного з'їзду славістів у Сорбонні.

Висловлюємо свою принципову незгоду з наданням дозволу російським науковцям брати участь у роботі з'їзду.

Євген ЛУНЯК, доктор історичних наук, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, а зараз старший лейтенант ЗС України;

Віктор МОЙСІЄНКО, доктор філологічних наук, професор Житомирського державного університету імені Івана Франка, член-кореспондент НАН України, а зараз лейтенант ЗС України;

Іван ПАТРИЛЯК, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а зараз майор ЗС України;

Денис ГРЕЧКО, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України, а нині капітан ЗС України;

Ігор КОЧЕРГІН, доктор історичних наук, доцент Військового інституту танкових військ НТУ "Харківський політехнічний інститут", а зараз майор ЗС України;

Роман КОЗЛОВ, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник і професор кафедри української літератури, компаративістики і грінченкознавства Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, а зараз солдат ЗС України;

Сергій ЛЕПЯВКО, доктор історичних наук, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, старший лейтенант ЗС України, наразі демобілізований;

Олесь ФЕДОРУК, доктор філологічних наук, завідувач відділу Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, старший лейтенант ЗС України, нараз демобілізований;

Борис ЧЕРКАС, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник НАН України, а зараз старший лейтенант ЗС України;

Олександр АЛФЬОРОВ, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, а зараз капітан ЗС України;

Павло ВАСИЛЬЄВ, кандидат історичних наук, науковий співробітник з Інституту археології НАН України, а зараз молодший сержант ЗС України;

Юрій ГОМАН, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а зараз майор ЗС України;

Мирон ГОРДІЙЧУК, кандидат історичних наук, завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Т.Г.Шевченка, а зараз старший лейтенант ЗС України;

Руслан ЗАБІЛИЙ, кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонського", а зараз сержант ЗС України;

Андрій КОВАЛЬ, кандидат історичних наук, заступник декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а зараз капітан ЗС України;

В'ячеслав МАСНИЙ, кандидат історичних наук, а зараз сержант ЗС України;

Олександр НАДТОКА, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а зараз капітан ЗС України;

Олександр ПАГІРЯ, кандидат історичних наук, науковий співробітник Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія терору" (м. Львів), а зараз капітан ЗС України;

Артем ПАПАКІН, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, молодший сержант ЗС України;

Іван РАДОМСЬКИЙ, кандидат історичних наук, співзасновник та викладач Київської приватної школи, а зараз старший лейтенант ЗС України;

Володимир СІМПЕРОВИЧ, кандидат історичних наук, учений секретар Меморіального комплексу Національний музей історії України в Другій світовій війні, а зараз майор ЗС України;

Олег РЕПАН, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею історії Дніпра, доцент кафедри історії України Дніпровського національного університету, а зараз майор ЗС України;

Дмитро ЧЕРНОВОЛ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, а зараз солдат ЗС України.