Тенор хору Кошиця і ветеран Армії УНР

На фото – тенор хору Кошиця — ветеран Армії УНР Леонід Татарів. Задовго до війни він співав у хорі Свято-Михайлівськрго Золотоверхого чоловічого монастиря в Києві. А коли прийшли окупанти – зі зброєю в руках став на захист України. Один із тих, хто своїм співом зробили "Щедрик" всесвітньо відомим українським твором. І один із небагатьох учасників хору, який опісля в США зміг відчути популярність цієї української колядки.

 

Леонід Татарів народився у 1895 році в Чигирині. Син священника. Мав брата Юрія, який теж став співаком-тенором капели Олександра Кошиця – та ще 6 рідних братів і сестер.

З 1910 року Леонід навчався в Києві. "Завдяки надзвичайному голосу (хлоп'яче сопрано) з дитячих літ був зачислений до архиєрейського хору при Золотоверхому Михайлівському монастирі у Києві, де закінчив духовну школу".

"Зі зброєю в руках боронив столицю перед навалою Муравйова". Тобто у січні 1918 року. Учасник антигетьманського повстання проти внутрішньої московської окупації Української Держави. У одній із своїх анкет на питання про службу в українській армії відзначив, що "в повстанні з 1918 до ХІІ.1918 р. як козак". Служив урядовцем в Міністерстві праці УНР (попередника Міністерство соціальної політики України).

У 1919 р. "вступив до української капели [Олександра Кошиця], з котрою їздив по Европі до її ліквідації". 1920 року із частиною хору осідає в Ужгороді і "активно включається в національний рух Закарпаття". Служив в Ужгородській "Просвіті", готуючись "до вступу на вищу господарську школу".

Засновник Руського (українського) театру "Просвіти" в Ужгороді.

У 1921 р. вступив до господарської школи в Гожицах, а через 5 років закінчив свою cередню господарську школу в Подєбрадах.

З 1925 року – член Чеського національного театру в місті Брно, який залишив щоб у 1932 р. здобути інженерну освіту в Українській Господарській Академії у місті Подєбради, де на навчання приймали переважно ветеранів української визвольної війни. Дипломну роботу "Історія виведення і розвитку культурних порід коней в Чехословаччині та заходи до поліпшення конярства" виконав "дуже добре, а дипломний іспит склав з успіхом добрим".

Навчаючись у Подєбрадах, як член товариства "Кобзар", взяв участь у концертному турне по Словаччині у вересні 1929 р., зокрема, і в прогулянці товариства в Черемлі біля Кошиць (серед учасників були Марина Терпило, Левко Безручко, Михайло Біличенко, Остап Вахнянин та інші).

Інженером повернувся на Закарпаття, працював учителем – до угорської окупації у березні 1939 року. Можливо був добровольцем "Карпатської Січі". Ув'язнений до угорського концтабору Вар'я-Лопуш. У подальшому коротко перебував в Німеччині.

З 1940 р. в США. Мешкав у Філадельфії. Одружився. Далі, вже на пенсії, жив у Честері (штат Пенсильванія). "Був незвичайно чесною людиною і навіть у думках був далекий від зла" – згадував один із побратимів у некролозі.

Помер у 1971 р. в "Джерментавн Госпіталь" (Джерментавн – мікрорайон Філадельфії, який перекладається як "Німецьке містечко"). Над могилою пролунало "Чуєш, брате, мій". Прощальну промову виголосив друг юнацьких років інж. С. Шевченко. Замість квітів на могилу приятелі і друзі склали пожертви на Хрест-пам'ятник Борцям за волю України у Бавнд-Бруку.

Фото Леоніда Татаріва публікується вперше. Текст укладено на основі доповненої довідки, підготовленої із Романом Ковалем для перевидання тритомника "Подєбрадський полк Армії УНР".

Теми

Профспілка «Солідарність» : Лідери польської "Солідарності" звернулися до Трампа із заявою на підтримку України

Ексрезидент Польщі Лех Валенса, Збіґнєв Буяк, Адам Міхнік та інші лідери "Солідарності" звернулися до американського лідера Дональда Трампа із заявою на підтримку України. Публікуємо текст звернення.

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.