У 2024 році не відбулися археологічні дослідження Богоявленського собору. Причини і наслідки
На київському Подолі цього року не були продовжені археологічні дослідження пам'ятки археології, архітектури та історії, а також символу відродження української державності та незалежної церкви "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря". Перші археологічні дослідження цієї пам'ятки відбулись восени 2023-го і логічно було б очікувати на продовження розкопок. Хто і чому їх "заблокував" і якими можуть бути наслідки: що через це може втратити українська історія та культура?
Хто організував і проводив ці дослідження?
На початку листопада 2023 р. науковці Комунального закладу "Центр консервації предметів археології" Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Інституту археології НАН України та кафедри археології Національного університету "Києво-Могилянська академія" (НаУКМА) провели розвідувальні археологічні дослідження залишків фундаменту Богоявленського собору, розташованих у місті Києві за адресою вулиця Григорія Сковороди, 2 (детальніше: https://www.facebook.com/share/p/yych2tf6JNsjdzPm/).
Ці дослідження відбулись згідно Програми проведення спільних стаціонарних археологічно-архітектурних досліджень пам'ятки місцевого значення "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря" (вид: археологія, історія, архітектура), охоронний № 3125-Кв (Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 360 від 05.07.2023)", погодженій, зокрема, президентом НаУКМА Сергієм Квітом. Згідно цієї ж Програми у червні-грудні 2024 року було заплановано продовження археологічних досліджень. Проте вони не відбулися. Розбираємось, чому.
Мета досліджень
Вивчення місця залягання фундаментів Богоявленського собору має два аспекти:
1) Дослідження архітектурних та будівельних особливостей історичної пам'ятки (наприкінці XVII ст. спорудженої з ініціативи гетьмана Івана Мазепи та у XVIII ст. відреставрованої за сприяння митрополита Рафаїла Забровського), яка пройшла через кілька етапів добудов і перебудов, проведених під керівництвом відомих архітекторів. Комплексне вивчення залишків Богоявленського собору (під кутом зору історії, архітектури та археології, можливо, й антропології, якщо будуть виявлені давні поховання, зокрема церковного цвинтаря) зробить честь усім, причетним до цього, зокрема НаУКМА.
2) Вивчення культурних шарів різних історичних епох, розташованих на центральній ділянці Подолу – одного з найдавніших історичних районів Києва, перша житлова забудова якого археологічно зафіксована щонайменше з кінця ІХ – початку Х століття. Адже місце, на якому на початку XVII ст. було засновано Києво-Братський монастир, до цього вже чимало століть перебувало під міською забудовою: тут розташовувались приватні садиби, парафіяльні храми з цвинтарями тощо.
Тому, з точки зору археології, вивчення місця розташування Богоявленського собору є перспективним у багатьох сенсах, а наслідки подібного вивчення повинні виправдати очікування.
Успіх першого етапу досліджень (2023)
Метою першого етапу археологічних розкопок була перевірка даних, у 2021 р. під час георадарного сканування місця розташування залишків Богоявленського собору зібраних фахівцями ГО "Фонд Великий Льох" з метою точної локалізації фундаментів цієї будівлі. Сканування показало найкращу збереженість фундаментів західної стіни нави собору, які є найбільш перспективними для археологічного дослідження.
З метою уточнення даних георадарного сканування керівник цих досліджень – доктор геологічних наук Ксенія Бондар вивчила архівні документи, що стосуються археологічних досліджень окремих ділянок фундаментів Богоявленського собору: у 1953 та 2010 роках під час проведення земляних робіт фундаменти собору двічі зафіксували археологи Ілля Самойловський та Сергій Тараненко.
У 2023 р. були проведені археологічні дослідження під керівництвом Всеволода Івакіна – кандидата історичних наук, завідувача відділу археології Києва Інституту археології НАН України, за участі Сергія Тараненка – досвідченого київського археолога, кандидата історичних наук (на той час – старшого наукового співробітника КЗ "Центр консервації предметів археології" КМДА), Олега Білинського – кандидата історичних наук, доцента, завідувача кафедри археології НаУКМА, Юрія Лукомського – кандидата архітектури, старшого наукового співробітника КЗ "Центр консервації предметів археології" КМДА, старшого наукового співробітника Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, Олени Махоти – наукової співробітниці Науково-дослідного сектору археології НЗ "Києво-Печерська лавра" та студентів НаУКМА, за сприяння і підтримки ГО "Фонд Великий Льох" та інвестиційної компанії "Inzhur".
Розвідувальні розкопки 2023 р. дозволили уточнити місце розташування підмурків собору та дослідити їх конструкцію. Тоді був розкритий унікальний архітектурний елемент – добре збережений кут будівлі собору, розташований між південним муром та трансептом, який за конфігурацією можна точно визначити на плані споруди, опублікованому у 1848 році. Археологічні дослідження показали збереженість стін собору на висоту 1,5 метри.
У розвідувальній траншеї розмірами 4,2×1,2 м на глибині 0,45 м від сучасної денної поверхні була виявлена верхня частина кладки будівлі, мурованої з червоної цегли чотирьох видів: прямокутної, квадратної та двох фігурних різновидів. Мурування чільної сторони стіни собору зазнало пошкоджень та було реставровано у ХІХ століття. Отже, у розкопі були чітко зафіксовані два періоди побудови наземних стін собору: 1-й (1690–1693 рр.) – мурування з червоної цегли, розкрите до рівня декоративного профільованого цоколя, 2-й (перша чверть – кінець ХІХ ст.) – надбудова стін чотирма рядами жовтої цегли на цементному розчині.
Про результати досліджень Богоявленського собору їх автори доповіли на Всеукраїнському науково-практичному семінар "Гетьман-полководець Петро Сагайдачний: історія особистості, воєнне мистецтво, збереження пам'яті", 8 грудня 2023 року проведеному Інститутом історії України НАН України.
Підсумки вивчення Богоявленського собору були також презентовані міжнародній науковій спільноті. Так, на платформі наукових публікацій Open Research Europe в рамках головної наукової програми Єврокомісії Horizon Europe, авторський колектив (Kseniia Bondar, Sergiy Taranenko, Yaroslav Zatyliuk, Olena Popelnytska, Tetiana Osinchuk – Ксенія Бондар, Сергій Тараненко, Ярослав Затилюк, Олена Попельницька, Тетяна Осінчук) представили перші результати досліджень "Ground-penetrating radar scanning and historical interpretation of the location of the destroyed Epiphany Cathedral in Kyiv Brotherhood Monastery (Ukraine)" (https://open-research-europe.ec.europa.eu/articles/3-196/v2#referee-response-41608).
Актуальність та правовий статус пам'ятки
Варто відзначити, що археологічні дослідження 2023 року стали логічним підсумком того, що у 2022 році КЗ "Центр консервації предметів археології" КМДА виступив з ініціативою взяття під охорону держави залишків Богоявленського собору та підготував пакет необхідних для цього документів. За зверненням КЗ "Центр консервації предметів археології" КМДА об'єкт культурної спадщини "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря" наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2022 № 22) було занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини м. Києва за видами – археологія, історія, архітектура.
Як підсумок, пам'ятка археології, історії та архітектури "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря кінця 17–18 ст. (вул. Григорія Сковороди, 2)", згідно Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 360 від 05.07.2023, нині перебуває на державному обліку і під охороною держави.
Усе це, а також перший успішний сезон розкопок в 2023 році (широко висвітлений у ЗМІ) видавались запорукою того, що в 2024 році на українців очікує справжня наукова сенсація: звільнення з товщі ґрунту надзвичайно важливого для нашої історії об'єкту, безпосередньо пов'язаного з військовою історією України. Виразна символічність такої події в умовах війни здавалась всім очевидною та нагальною.
Нагадаємо також, що за "Програмою відтворення видатних пам'яток історії та культури", затвердженою ще Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 700, Богоявленський собор як пам'ятка виняткового значення був визнаний одним з взірців української архітектури з особливою історичною, мистецькою та культурною цінністю, що підлягають відтворенню.
Чому ця памʼятка так важлива для українців?
Цегляний Богоявленський собор, названий на честь церковного свята Богоявлення (яке в Україні також має назву Водохреща або Йордан), пов'язаний з іменами двох видатних діячів української історії – славетних козацьких гетьманів Петра Конашевича-Сагайдачного († 1622) та Івана Мазепи (1639–1709). Собор був споруджений у 1690–1693(1695) роках коштом гетьмана І. Мазепи як головний храм Києво-Братського монастиря, заснованого у 1615 р. Київським церковним братством, до якого належали кращі представники українського православного духовенства, шляхти та київського міщанства.
Попередником мурованого собору був монастирський дерев'яний храм Богоявлення, у 1620 р. закладений коштом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який разом з Військом Запорозьким вступив до Київського церковного братства. У 1622 р. славетний гетьман з почестями був похований у Києво-Братському монастирі.
Історія Київського братства, Київської братської школи (пізніше колегіуму та академії), дерев'яної церкви, потім – мурованого Богоявленського собору, як культурних продуктів доби гетьманів Петра Конашевича-Сагайдачного, а згодом – Івана Мазепи, є яскравим свідчення нашого славного минулого, становлення державності, націєтворення, відновлення прав української церкви, а зрештою, суб'єктності у світі.
Вони актуалізують історичний зв'язок сучасних українців із поколіннями своїх попередників, які в руслі загальноєвропейських культурних традицій на межі XVII–XVIII ст. творили самобутній світ власної культури та ідентичності. Ці віхи київської історії безпосередньо пов'язані з безперервною, багатовіковою історією Українського Воїнства, що сьогодні стоїть на варті збереження, утвердження українських нації й держави, як і багато століть до того.
Саме на території Києво-Братського монастиря відбулися ключові для нашого державотворення події:
українці змогли об'єднатись й створити Київське православне братство;
Військо Запорозьке офіційно доєдналося до братства та взяло його під свою опіку, а після успішного походу на Москву у 1618 р. сюди на постій повернулось військо гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного із великими трофеями, що були пожертвувані на розвиток монастиря і школи;
тут у 1620 р. Патріарх Єрусалимський і всієї Палестини Теофан III відновив православну ієрархію, висвятивши на Київського митрополита Іова Борецького; звідси козацьке воїнство вирушило захищати Європу у вирішальній битві під Хотином у 1621 р.;
у Братському монастирі Касіяном Саковичем – ректором шкіл Київських у братстві – були складені "Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного, гетьмана війська його королівської милості Запорозького. Мовлені від його спудеїв на погребі того шляхетного рицаря в Києві, в неділю провідну року Божого тисяча шістсот двадцять другого, Київ, 1622 року";
тут же постав цегляний Богоявленський собор, який став одним з кращих взірців величних українських храмів, на межі XVII–XVIII століть зведених коштом українського гетьмана Івана Мазепи та козацької старшини.
Наприкінці XVII ст. Богоявленський собор вважався однією з найбільших споруд київського Подолу. Це була величезна та масивна споруда, у архітектурних лініях якої втілився подих могутнього та багатого століття, що викликало розквіт не лише київської барокової архітектури, а й живопису та інших галузей мистецтва. Собор увінчували п'ять бань, а його могутній компактний об'єм пожвавлювали наріжні пілястри, що спирались на п'єдестали та членувались кількома горизонтальними перехватами. Вузькі вікна собору, оздоблені розірваними фронтонами, розташовувались високо над землею і тому будівля нагадувала фортечну споруду. Із суворою монументальністю основного об'єму споруди контрастувало пишне оздоблення фронтонів собору, розміщених над карнизом на північному, південному і західному фасадах.
У плані Богоявленський собор мав хрестоподібну форму: на південному та північному фасадах виступали рамена поперечної нави (трансепта). Планування собору нагадувало давньоруський тринефний хрестово-купольний храм із шістьма опорними стовпами, на чотири з яких спиралась центральна баня. На західному фасаді собору розташовувались два баштоподібні виступи, у яких розміщувались гвинтові сходи, що вели на хори. Ці виступи увінчували два світлові куполи; ще два куполи знаходились над бічними апсидами у вівтарній частині.
Інтер'єри храму були розписані у барокових традиціях; бароковим був і створений на межі XVII–XVIII ст. дерев'яний чотириярусний різьблений позолочений іконостас. Після пожежі на Подолі 1811 р. у Богоявленському соборі був споруджений новий ампірний іконостас, струнка лінійність та симетрія якого контрастували з бароковою архітектурою храму.
У Богоявленському соборі у двох розкішних кіотах перебували ікона Благовіщення XVIII ст. та чудотворний образ Братської Божої Матері українського письма XVII століття.
Дослідники припускають, що під час спорудження мурованого Богоявленського собору до його підземного склепу чи на церковний цвинтар з дерев'яної Богоявленської церкви могло бути перенесене поховання гетьмана Петра Сагайдачного († 1622). Не виключено, що подальше археологічне вивчення залишків Богоявленського собору дозволить пролити певне світло на питання розташування місця поховання славетного українського гетьмана.
З писемних джерел також відомо, що на цвинтарі Богоявленського собору, поряд його центральної апсиди, у 1747 р. було поховано відомого вихованця Києво-Могилянської академії – мандрівника та паломника до православних святинь Василя Григоровича-Барського. Можливо, під час проведення наступних археологічних досліджень залишків Богоявленського собору буде знайдене місце й цього поховання.
Зображення Богоявленського собору у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. часто відтворювалось на поштових листівках та світлинах київських фотомитців. Собор згадують більшість путівників Києвом ХІХ – початку ХХ ст., оскільки це був один з найбільш популярних київських храмів (поряд із Софією Київською, Михайлівським Золотоверхим собором та Успенським собором Києво-Печерської лаври), у якому зберігались широко відомі релігійні святині: ікона Братської Божої Матері та хрест XVII ст., що належав єрусалимському патріарху Теофану. Ці та інші реліквії XVII ст. (вкладні хрести гетьмана Петра Сагайдачного та митрополита Петра Могили, ікона Св. Миколая XVII ст., ікони Ісуса та Матері Божої з барокового іконостасу межі XVII –XVIIІ ст.), нині зберігаються у найбільших київських музеях, до яких вони надійшли після того, як Богоявленський собор у 1920-х рр. було перетворено на музей.
У 1936 р. Богоявленський собор знищила радянська влада, попри те, що ця історична пам'ятка мала надзвичайно важливе значення для самовизначення українців як однієї з європейських націй, що має давню багату та самобутню культурну ідентичність. На північній частині підмурків Богоявленського собору у 1937 р. спорудили чотириповерховий будинок (нині – корпус № 2 НаУКМА), а залишки собору та його цвинтар було заасфальтовано.
Нищенням радянською владою у 1930-х рр., заради містобудівних перетворень у новій столиці УСРР – місті Києві, визначних українських історичних та архітектурних пам'яток (серед яких був і Богоявленський собор) знаходить паралелі з подіями сьогодення: руйнуванням архітектурної спадщини України державою-агресором під час повномасштабного вторгнення в Україну, нищенням української ідентичності на окупованих територіях та впровадженням ідеології терору як державної та міжнародної політики.
Звернення сьогодні до Богоявленського собору як культурного продукту доби гетьмана Івана Мазепи не є випадковим, адже ця історико-архітектурна пам'ятка має надзвичайно важливе значення для самовизначення українців як однієї з європейських націй з давньою багатою та самобутньою ідентичністю, а також має безпосереднє відношення до діяльності першого українського університету – Києво-Могилянської академії.
Припинення досліджень памʼятки
Здавалось, ніщо не могло завадити важливій справі відновлення пам'яті про Богоявленський собор, про історію знакового місця, пошуку і дослідженням його фундаментів. Проте керівництво НаУКМА раптом заблокувало проведення археологічних робіт на 2024 рік і блокує до цього часу. Та навіть більше: наприкінці серпня 2024 року місце проведення у 2023 р. археологічних досліджень було заасфальтоване (без будь-якого його наступного позначення на асфальті), а інформаційний стенд про Богоявленський собор і його дослідження (що розташовувався поряд місця розкопок) знято.
Як так сталося та чим керується очільник НаУКМА Сергій Квіт у такій своїй діяльності, ми розглянемо далі.
Як все починалось?
В мережі досить легко знайти сюжет телеканалу 1+1 ("Сніданок з 1+1) від 4 листопада 2023 року (https://youtu.be/Geh0P38nT1Y?si=eCf6YTPQGx5MEik_) за участі президента НаУКМА Сергія Квіта і доктора історичних наук Павла Гай-Нижника, в якому розповідається про початок розкопок 2023 року. Журналісти – автори цього сюжету, так описують перебіг археологічних досліджень: "На території Києво-Могилянки шукають могилу гетьмана Сагайдачного. Це може стати справжній сенсаційним відкриттям.
Археологи уже розпочали розкопки! "Сніданок" побував на місці. Що археологом вже вдалося знайти? Та чи справді десь під асфальтом на території університету розташована могила славетного гетьмана Сагайдачного?"(с).
На 25-ій секунді вказаного відео Сергій Квіт так коментує початок розкопок, цитуємо: "Є великі сподівання, скажімо, наприклад, знайти могилу Сагайдачного"(с). Загалом все відео акцентовано саме на цьому.
На противагу президентові НаУКМА, археологи тоді не шукали сенсацій, а цілком чітко сформулювали мету досліджень, яка мала та має суто науковий інтерес. Звичайно, не можна було виключати те, що під час проведення розкопок вдасться знайти якщо не могилу, то знахідки, прямо чи побіжно пов'язані з життям, смертю чи пам'яттю про покровителя Братського монастиря славетного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.
Але головною метою досліджень все-таки було вивчення архітектурних та будівельних особливостей історичної пам'ятки, а також культурних шарів різних історичних епох, розташованих на центральній ділянці Подолу – одного з найдавніших історичних районів Києва. Саме це могло та має стати джерелом важливої для науковців інформації, а також привернути увагу до нашої славної воєнної історії, української ідентичності, що так важливо в ці дні.
Наукова мета запланованих археологічних розкопок залишків підмурків та нижньої частини стін Богоявленського собору є набагато ширшою, ніж пошуки гетьманського поховання, хоча не виключає і цього. Ціль будь-яких археологічних студій є багатовекторною, адже науковці, приступаючи до зняття верхнього шару ґрунту, не знають, які знахідки перебувають на глибині 2, 3, 4 (і т. д.) метри під їхніми ногами. Це може бути все, що завгодно, і навіть те, чого ніхто не очікував.
Під час вивчення фундаментів Богоявленського собору існує ймовірність виявлення не лише будівельних решток церковної будівлі, а й інших археологічних об'єктів та культурних шарів, що мають відношення як до діяльності Києво-Братського монастиря, так і до історії Києва в цілому. І цей факт не можна ігнорувати, оскільки завданням археологічної науки є вивчення усіх залишків людської життєдіяльності, а не їхнє вибіркове дослідження.
Чому керівництво Могилянки заблокувало продовження розкопок?
Чесну і відкриту відповідь на це питання всім українцям має надати очільник навчального закладу. Бо проведення наукових досліджень такого характеру, на об'єкті такої історичної ваги – не особиста справа Сергія Квіта, чи користувача земельної ділянки – Могилянки, а справа всього українського народу і української держави. Це виходить за межі чийогось приватного чи корпоративного інтересу, а стосується української історії, а, отже, всієї України.
НаУКМА є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:85:368:0001), на якій розташована пам'ятка місцевого значення "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря". Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини" від 28 грудня 2001 р. № 1768, користувач зобов'язаний укласти охоронний договір на пам'ятку з відповідним органом охорони культурної спадщини, яким в даному випадку є Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Станом на сьогодні такий охоронний договір не укладено.
До того ж, сама означена пам'ятка перебуває на державному обліку і під охороною держави. Відповідно, фінансування археологічно-архітектурних досліджень пам'ятки передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету, а також коштів благодійних фондів та організацій. На підтвердження цього факту рішенням Київської міської ради у міській цільовій програмі на найближчі три роки вже виділенні кошти на дослідження залишків Богоявленського собору Києво-Братського монастиря.
Перед початком запланованих розкопок були враховані побажання керівництва НаУКМА щодо забезпечення безпеки студентів (та можливих відвідувачів, що забажають подивитись на місце розкопу): за кошти волонтерів замовлено й розроблено проєкт закритого з усіх сторін павільйону для накриття місця стаціонарних досліджень та придбані усі необхідні матеріали для будівництва такої тимчасової конструкції. Спорудження такого павільйону, до речі, передбачено Програмою розкопок на 2024 рік (п. 10 розділу І "Підготовчий етап"), підписаною Сергієм Квітом.
Про те, що залишки Богоявленського собору не перебувають у безпеці і потребують негайного архітектурно-археологічного вивчення і консервації, свідчить наступний факт: у 2010 році під час земляних робіт на території НаУКМА будівельна техніка прорізала траншеї безпосередньо у кладці підмурків Богоявленського собору.
І у цьому контексті виникає питання, чому не адміністрація НаУКМА виступила з ініціативою взяти під охорону цю видатну історико-археологічну пам'ятку, яка з часу створення НаУКМА вже понад 30-ти років перебуває на території цього навчального закладу?
Існує ризик того, що перша ж аварійна ситуація з водогінними трубами чи електричними мережами, що спричинить до проведення земляних робіт (як це відбулось у 2010 році) може нанести значну шкоду пам'ятці археології, архітектури та історії.
До того ж, згідно інформації, оприлюдненої у публічному просторі, у ході реставрації пам'ятки національного значення – Староакадемічного корпусу передбачено "забезпечення електрики, вентиляції, каналізації, опалення, водовідводу, комп'ютерних мереж" (https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/gromadske-obgovorennya/konczept.-zapiska-kievo-mog.pdf). Чи є гарантія того, що під час прокладання усіх цих комунікаційних мереж не буде завдана шкода залишкам Богоявленського собору – пам'ятці археології, архітектури та історії, розташованим поряд будівельного майданчика?
Шкоди залишкам Богоявленського собору можуть завдати і ремонт (або перебудова чи відновлення комунікацій) корпусу НаУКМА № 2, у другій половині 1930-х років спорудженого безпосередньо на фундаментах північної частини Богоявленського собору.
Навіть якщо археологічне вивчення залишків Богоявленського собору з певних суб'єктивних причин найближчим часом не відбудеться, така ситуація триватиме до необхідності проведення перших рятівних робіт (наприклад, перенесення на інше місце вже прокладеного електричного кабелю, ремонту водогону у разі його прориву тощо), що може зашкодити пам'ятці. Всі вищезазначені роботи повинні проводитися на основі розробленої проектної документації (протиаварійні роботи) погодженої з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у присутності професійних археологів та представників Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Також нагадуємо, що Дозвіл на проведення у 2023 р. археологічних досліджень пам'ятки "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря, 17–19 cт. (oxop. № 3125-Кв, наказ МКІП від 05.07.2023 №360) – Кваліфікаційний документ №134/24 на проведення наукового дослідження археологічної спадщини (згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини", постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 316) видано молодшому науковому співробітнику Інституту археології НАН України Зоценку Івану Володимировичу. Термін дії цього документу починається 13 червня 2024 р. та завершується 31 грудня 2024 року.
Перешкоджання проведенню археологічних досліджень, за наявності відповідного дозволу, є прямим порушенням частини п'ятої статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини": "Власник або користувач земельної ділянки (у тому числі орендар) у межах території пам'ятки, охоронюваної археологічної території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць згідно з розпорядженням органу охорони культурної спадщини зобов'язаний не перешкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок на цій ділянці".
Хочемо підкреслити, що на сьогодні дослідження та популяризація археологічних об'єктів, пов'язаних з "культовими" видатними діячами української історії (зокрема, військової) XVII–XVIII ст. є більш актуальні та ближчі до сучасної української аудиторії, ніж приватні або корпоративні інтереси окремих посадових осіб. Тому сподіваємось, що ця стаття допоможе адекватному розумінню ситуації всіма зацікавленими особами та посприяє негайному розблокуванню подальших досліджень залишків Богоявленського собору Києво-Братського монастиря.
Насамкінець ще раз наголошуємо на тому, що завдання, які ставлять перед собою археологи, чітко окреслені у Програмі проведення спільних стаціонарних археологічно-архітектурних досліджень пам'ятки місцевого значення "Залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря" (вид: археологія, історія, архітектура), які особисто підписав президент НаУКМА Сергій Квіт. У цьому спільному документі запланований період археологічних досліджень визначений як червень-грудень 2024 року. Не існувало жодних причин зриву цих термінів, поки керівництво НаУКМАу червні не заблокувало їх початок .
Подальші конкретні дослідження пам'ятки будуть залежати від результатів розкопок, які мають відбутися протягом 2024 року, або ж протягом 2025 року, враховуючи фактично зірваний поточний сезон досліджень.
