Зупиніться!

Передвиборче божевілля, яке вже охопило Польщу, є небезпечним. Не варто експерементувати: чи цього разу Польща капітулює за 28 днів, чи швидше? Бо після України наступною завжди була Польща.

 

У 1918 році українська державність вистояла, але впала за пару років.

З одного боку перли більшовики (спеціалісти кажуть про 1 000 000 багнетів).

З іншого - поляки. Союзники надали їм зброю для боротьби з більшовиками, але вона була використана для окупації населених українцями Галичини та Волині. Жодного міжнародного мандату для військової окупації українських земель Пілсудський не мав.

А ще були румуни, денікінці, власна українська отаманщина…

Україна впала у 1921 році. Її поділили між собою Польща Пілсудського та Росія Леніна. Потроху українського пирога дісталося Румунії та Чехословаччині.

Потім СРСР використав підневільних українців як мобілізаційний ресурс.

У 1939 році Польща капіталювала за 28 днів.

У 1945 році Польща отримала радянські танки по всій своїй території.

Можливо це урок? Можливо краще мати кремлівські танки під Бахмутом, а не під Вроцлавом?

Цей урок дуже добре засвоїло покоління, яке пережило ту війну - покоління Яцека Куроня, Анни Валентинович, покоління Солідарності.

Вони чітко розуміли звʼязок між причинами і наслідками: помилки Польщі Пілсудського коштували їм втрати державності, втрати суверенності, перетворило на сателіта Імперії Зла.

Вони усвідомлювали, що незалежність Польщі у 1918 році відбулася коштом Української незалежності.

І що цей борг треба віддавати.

Яцек Куронь писав: "Польща двічі завадила незалежності України в ХХ столітті. Вперше - внаслідок перемоги в 1918 році над Українською Галицькою Армією, вдруге - внаслідок Ризької угоди". Україна ніколи не мала цього гріха перед Польщею - українці ніколи не ставали на шляху польської незалежності.

Саме тому це покоління так поспішало першими визнати незалежність України у 1991 році.

Це була символічна сплата старого боргу українцям.

А от тепер - прийшов час платити не лише символічно.

Втрата державності коштувала українцям мільйонів життів.

Причиною того серед багатьох причин було і те про що писав Куронь: Польща два рази встала на шляху української незалежності.

І це також вимагає не тільки слів, але й дій. Звичайно, якщо поляки не зичуть собі знову російські танки під Вроцлавом.

Передвиборче божевілля, яке вже охопило Польщу, є небезпечним. Не варто експерементувати: чи цього разу Польща капітулює за 28 днів, чи швидше? Бо після України наступною завжди була Польща.

Те, що сьогодні польські політики - незалежно від політичного спектру, і праві, і ліві, і ті, що між ними - вдаються до мови шантажу, є огидним і потенційно небезпечним.

Зупиніться!

Ціною української Незалежності. Чи окуповувала Польща Україну?

Сергій Волянюк: Довкола подій 1945-го в селі Пужники

Питання, пов'язані з історією польсько-українських взаємин 1942–1947 рр., є досить важкими для обох держав. Вони стали заполітизованими, тому опинилися осторонь всебічного вивчення, аналізу та пошанування. На поодинокі голоси дослідників і дані з оригінальних документів державні діячі, медіа та громадськість, все менше звертають увагу. На противагу їм прийшли пропагандистські лозунги, заклики, статті, фільми та інші наративи насаджені зі сторони. Не винятком є ситуація довкола колишнього села Пужники, що до 1949-го існувало на півдні Тернопільської області.

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.