Друга чеченська війна. Коли почалась і чи закінчилася?

30 вересня 1999 року, тобто рівно чверть століття тому, почалася Друга російсько-чеченська війна. В усякому разі можна констатувати, що того дня російські війська приступили до повномасштабного наземного вторгнення в Чеченську Республіку Ічкерія.

 
Російські війська на марші, 2 жовтня 1999 року
adiosvoboda.org

30 вересня 1999 року, тобто рівно чверть століття тому, почалася Друга російсько-чеченська війна. В усякому разі можна констатувати, що того дня російські війська приступили до повномасштабного наземного вторгнення в ЧРІ.

Досить часто непросто датувати початок і кінець політичного процесу, який ми називаємо "війна".

Навіть з приводу датування початку теперішньої російсько-української війни й досі сперечаються. По-перше, періодично доводиться поправляти, що війна у нас з 2014-го, а не 2022-го. А по-друге, залишається дискусійною точна дата в межах того ж 2014-го.

20 лютого, як зазначено в українському законодавстві? Можливо. Але реально того дня у Криму не було явних проявів власне збройної агресії. А приховані можна згадати і до цієї "медальної" дати.

Вибір хронологічних меж війни - це також елемент війни, війни інформаційної.

Стосовно Другої російсько-чеченської часто можна побачити датування 07.08.1999 - 16.04.2009. Це суто російська оптика. Нижня хронологічна межа має вказати, що РФ не нападала, а оборонялася від нападу. Верхня - позбавити суб'єктності противника, адже вона приурочує завершення війни не до якоїсь взаємодії протиборчих сторін, а до бюрократичного рішення Москви про скасування режиму Контртерористичної операції (КТО).

Що відбулося 7 серпня я вже писав у попередньому матеріалі. Про 16 квітня більш розлогих коментарів ситуація не потребує. Ані Путін, ані тодішній президент Медведєв, ані Рамзан Кадиров ні в 2009-му, ні пізніше, акту капітуляції ні від кого не приймали.

У чеченців своя думка щодо датування війни. На початку жовтня 1999-го Парламент ЧРІ своєю постановою визначив дату початку російської агресії 27 липня того ж року. Раціо такого рішення полягало в тому, щоб заперечити російський наратив про "чеченське вторгнення 7 серпня" як початок війни. Хоча насправді "мала війна" на прикордонні РФ з ЧРІ (із взаємними обстрілами, рейдами і диверсіями) тривала у 1999 році щонайменше з травня. Згаданого 27 липня був один з епізодів цього протистояння.

Можна сказати, що стан гібридної війни Росії проти незалежної Чечні мав практично перманентний характер з 1991 року. Але ж "гібридна війна" - поняття безкінечно еластичне. Любитель символізму Аслан Масхадов у 1997-му встановив день 12 травня як щорічне свято на честь завершення 400-річної (!) війни між Росією та Чечнею. Треба визнати, українці також полюбляють розширювати хронологічні рамки своєї боротьби суттєво вглиб історії.

А що ж із завершенням розпочатої у 1999-му війни? Регулярні бойові дії - за участі великих загонів, здатних контролювати і обороняти великі населені пункти, - припинилися вже навесні 2000 року. Але досвід першої війни підказував, що це ще не кінець.

З точки зору ічкерійської політичної еміграції та сил, які продовжують боротьбу в Україні, Сирії та на Кавказі нині, війна не припинялася й досі триває. Враховуючи актуальний стан Чечні, позиція не надто переконлива. Організоване збройне підпілля розгромлене. Останній амір - Аслан Бютукаєв - загинув на початку 2021 року. Та й воював він останні роки вже під знаменами Ісламської Держави, а не ЧРІ.

Колишній міністр закордонних справ ЧРІ Ільяс Ахмадов писав, що датою чеченської поразки можна вважати зникнення самого суб'єкта конфлікту - Ічкерії. Адже її захисники у 2007 році відреклися від національної державності і далі воювали як моджахеди Імарату Кавказ. А це вже інша війна.

Та зрештою справа Імарату згасла, а справа Ічкерії навпаки - відродилася. І тепер чеченці борються проти загарбника знову під прапорами Дудаєва і Масхадова. Щоправда, поки лише в Україні. Тож історія ця все ще триває, а дату завершення своєї війни з агресором чеченцям належить визначити самим, колись у майбутньому.

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.