Чернетка Акта Незалежності України

Це - чернетка Акта Незалежності України. Зараз він знаходиться у музеї, під склом на спеціальному подіумі. А сімнадцять років тому цей зошит майже тиждень пролежав у мене вдома, на книжковій полиці поруч з рівними рядками якихось радянських видань.

 

Це - чернетка Акта Незалежності України.

Зараз він знаходиться у музеї, під склом на спеціальному подіумі. А сімнадцять років тому цей зошит майже тиждень пролежав у мене вдома, на книжковій полиці поруч з рівними рядками якихось радянських видань.

Вже сімнадцять років поспіль я публікую його, щоб не забути самому і нагадати усім, як просто виглядав документ, з якого все починалось для нашого покоління.

Це було у серпні 2007 року. Я готувався до ефіру і гостював у його автора - Левка Григоровича Лук'яненка. Ще до зустрічі мені розповідали, що чернетка Акту Незалежності досі зберігається у нього вдома. Під час бесіди я попросив хоча б подивитись на історичний документ. Він охоче погодився, приніс товстенну папку, сів поруч і почав її перебирати. Я очікував побачити що завгодно, але тільки не цей пожовклий від часу зошит в лінійку, від якої віяло шкільними уроками.

У цього документа цікава історія. Спочатку Акт незалежності мав називатися "Універсалом", але автори побоювались, що комуністи, згадають Універсали Грушевського і не підтримають документ у сесійній залі. (У кінцевій редакції слово "Універсал" у верхньому лівому кутку сторінки викреслять) З цих же міркувань, щоб уникнути тривалого обговорення під час голосування, текст документа свідомо скоротили до мінімального обсягу. Зрештою, надії мільйонів помістилися на одному листочку...

 

Після бесіди з Левко Григоровичем я без особливої надії попросив дозволу забрати зошит додому, щоб відсканувати для ефіру – самартфонів з потужними камерами тоді ще не було. І хоча Левко Григорович завжди ставився до мене дуже тепло, я був приголомшений тим, як легко він погодився. Повертаючись додому, мені важко було повірити, що документ, з якого починалась нова ера Незалежності цілої країни лежав просто у мене у рюкзаку.

Передаючи його у руки Левко Григорович сказав лише одну фразу: "Будьте обережні, це має цінність".

І з кожним роком ця фраза набуває все більше сенсу. Мало хто задумується, що з кожним ранком ми долаємо рекорд, продовжуючи найтриваліший період безперевної Незалежності за всю нашу історію.

І мене гріє думка, що я залишу свій слід в історії своєї країни, що він, цей слід, буде чесним і красивим, і що у нас, у нашого покоління вийде не втратити Незалежність, за яку продовжують боротися мільйони громадян в Україні і та сотні мільйонів інших людей у своїх країнах по всій планеті.

Зі Святом усіх нас.

І з днем ​​народження Левка Лук'яненка, який за дивним збігом обставин народився в один день з Незалежністю - 24 серпня 1928 року. Він помер шість років тому, 7 липня 2018 року. Цього дня йому виповнилося б 96 років.

Історія документа за посиланням

Володимир Старик: Назар та Луція Данилюки. Якою була українська еліта Буковини до її знищення московськими окупантами

Іконою українського визвольного руху на Буковині останніми роками вважається подружжя Назарія і Луції Данилюків, ці персонажі Шекспірівського масштабу, життя та смерть яких дасться описати трьома поняттями – любов, вірність і зрада.

Олександр Зінченко: Що не так із колонкою Чапутовича?

На шпальтах консервативної газети "Rzeczpospolita" вийшла колонка колишнього міністра закордонних справ Польщі Яцека Чапутовіча під назвою "Політика гієни почувається добре". Він зтаврував політику чинної влади, як політику гієн - тих, хто намагається скористатися вразливим становищем України, щоб вирішити свої питання. Опозиційний політик звинувачує правлячу у Польщі коаліцію у шантажі України історичними питаннями.

Микола Зеленський: Нарис про генерал-хорунжого Армії УНР Павла Кудрявціва

На Полтавщині одну з вулиць перейменували на честь земляка Павла Кудрявцева - генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки.

Артем Петрик : Свідок століття: історія одесита

Він народився і виріс під сонцем Українського Півдня. Вижив у віхолі Першої світової війни. Був свідком Української революції. Воював за вільну Литву. У рядах литовської армії вступав до Вільнюса. Пройшов через горнила сталінських репресій і повернувся. Добився реабілітації та зустрів розпад СРСР. Він знову побачив Литву і Україну незалежними. Коротка оповідь про довге життя Вітаутаса Жостаутаса.