Як український прапор остаточно став синьо-жовтим?

Дискусії про те, синя чи жовта барва має бути вгорі національного прапору, точились три десятиліття. ОУН під проводом Андрія Мельника найбільш послідовно відстоювала позицію, що жовта (золота) барва має бути верхньою. Дискусію закрито 27 червня 1949 року рішенням Української національної ради (УНРади) – еміграційного парламенту українського громадянського суспільства. Для роз'яснення рішення ОУН опублікувала ось це інтерв'ю свого представника в УНРаді інженера Дмитра Андрієвського. Уродженця Полтавщини, колишнього консула УНР в Швейцарії і співзасновника ОУН на Конгресі українських націоналістів у Відні в 1929 році.

Чи не будете ласкаві пояснити нам ухвалу УНРади про український національний прапор, яка викликала деяке заскочення в певних колах нашого громадянства?

Власне наша Група захищала проект жовто-блакитного прапору, але мимо того, що перемогла протилежна думка я не бачу причин для жодного замішання з цього приводу. І я певен, що на неї пристануть всі, хто хоче порядку між українцями. Сперечатись можуть лише ті, що понад усе ставлять власну амбіцію.

Теперішню ухвалу треба приняти не лише тому, що визнаємо авторитет УНРади, але й тому, що вона нарешті приведе до одного прапору всіх українців. Це ж недопустима річ, щоб одна нація вживала двох прапорів.

Які мотиви мають вагу для розкладу фарб на українському прапорі?

В тій справі є два роди мотивів. З одного боку правила геральдики, тобто науки про знамена, а з другого боку історична традиція. Геральдика знає правила згідно з якими різні фарби мають різну вагу. І так золота фарба вважається найважнішою, бо золото вважається найдорожчим металом і Тризуб є золотий, отже його фарба повинна домінувати на прапорі й бути зверху. Цю думку ми й завжди обстоювали. Але вичувається, що ці правила не є абсолютні, бо в деяких прапорах, як напр. в шведському, є навпаки, отже проти правил геральдики.

Ще важнішим правилом є традиція. І тут рішальним був для нас закон Української Центральної Ради з 1917 року. Та на жаль текст того закону не зберігся, а між свідченнями учасників тодішньої ухвали є розходження. До того ж не один полк армії Української Держави бився під прапором блакитно-жовтим й цей прапор має свою традицію.

Як же вийшла УНРада з цієї ситуації?

Вона передала справу на окрему комісію, яка дуже пильно й совісно її розглянула, засягнувши думки багатьох знавців і живих свідків часів Української Центральної Ради. На сесії голова комісії предложив всі аргументи за і проти двох можливих розв'язок. І зрештою ні одна ні друга не мала незбитих доказів. Майже в кожній групі, з яких складається УНРада, думки були поділені.

Та тут нема нічого сензаційного й характерно українського. Кожен народ усталював свій прапор не по логічних доказах, а ухвалою більшості й меншість приймала його (хоч і не погоджувалась), щоб ціла нація мала один прапор.

Дмитро Андрієвський

Яка розвязка на Вашу особисту думку має більше рації?

Для мене рішаюче значення має традиція. Я пригадую собі, що в Києві я бачив свого часу прапори, в яких сине поле було на горі. Але ОУН приняла жовте на горі, бо так наказували закони геральдики й так наказував закон Центральної Ради, який одначе не зберігся і не міг бути рішаючим аргументом на останній сесії УНРади.

Отже й один і другий порядок фарб має свою традицію і один і другий прапор освячені кров'ю борців за українську державу. Таким чином і один і другий є прапорами українськими, освяченими в боротьбі. Зрештою і за часів Центральної Ради вживали жовто-блакитного прапору і його не видумали націоналісти, як кажуть наші противники.

Коли так, то не було причин для ОУН, яку Ви репрезентували, поступатися своїм проектом?

Зовсім слушно. Ми мали не менше рації, як прихильники блакитно-жовтого прапору. Це виразно доказав наш лідер інж. О. Бойдуник.

Але так склалось, що блакитно-жовтий прапор мав більшу кількість голосів і перед нами стало питання: чи боронити своєї думки і голосувати проти й тим те становище підкреслити ще раз, чи голосувати за і дати тим такій важливій справі, як національний прапор одноголосне ствердження, щоб не було на тому ґрунті ніяких сварок. Ми вирішили, що краще дати українцям один прапор, ніж допускати далі до того, що нерозумні й закукурічені здирають собі немилий прапор і тим топчуть українські святощі в болото. Одна розв'язка, яка б вона не була, завжди ліпша, як дві, над якими точиться суперечка.

Як же відбулося саме голосування?

Відбулося воно доволі цікаво й був це чи не найбільш зворушливий момент на сесії. Після вислухання звіту голови Комісії, першим забрав голос лідер делегації ОУН інж. О. Бойдуник. Він здавав собі справу, що більшість членів УНРади схиляється до проекту: блакитне на горі, а жовте на долині. Виразно підкресливши відмінність своєї позиції й підкресливши відмінність думок у всіх уґрупуваннях, він закликав до одностайносте і єдности в так важливій справі, як національний прапор, що репрезентує нас перед цілим світом. Він вказав, що однодушність в голосуванні дасть більший авторитет рішенню і самій УНРаді. Ця його заява викликала бурю оплесків, а постава загальне признання. Всі, хто хитався, пішли за лідером ОУН і голосування було однодушним.

З того виходить, що ОУН зайвий раз спричинилася до солідарносте між українцями?

Маєте рацію. І в цьому випадку ми усунули розходження між українськими патріотами.

Наша постава буде мати також виховне значення: ми показали, що можна мати свою думку й її обстоювати, але там, де цього вимагає загально українська рація — треба визнати ухвалу, більшости. Перед сесією в нашому органі "Український Голос" появилась стаття, яка ставила національну рацію понад всі інші — партійні й конюнктуральні. На цьому прикладі наша організація показала, що в неї діло йде в парі зі словом. І з того, ми, члени тієї організації можемо бути лише горді. Ми вже не лише самі так діємо, але й потягаємо до того інших.

Чи вирішення в справі прапору остаточне?

Воно важне до часу поки його затвердить ухвала Установчих Зборів в вільній Українській Державі.

На тих Зборах ми зможемо знов захищати нашу думку, якщо це буде доцільним, але коли й там вона не буде принята, то підкоримося постанові умандатованих представників українського народу. Основною прикметою націоналізму мусить бути визнавання державної рації перед особистою. Наші слова й ідеологічні засади не розійдуться ніколи з нашими вчинками.