Два "вторгнення в Росію" з різницею у чверть століття

У Росії з дати 7 серпня 1999 року прийнято вести відлік Другої чеченської війни. Мовляв, "не ми напали, на нас напали". Разом із загадковими підривами будинків у Буйнакську, Москві та Волгодонську, рейд Басаєва з Хаттабом зробив нову війну проти ЧРІ в очах росіян справедливою, виправданою і бажаною. Якраз цього Кремлю дуже бракувало у листопаді-грудні 1994 року.

 

Днями була кругла дата початку рейду Ісламської міжнародної миротворчої бригади Шаміля Басаєва та Хаттаба.

Може я не помітив, але роспропаганда ніби не форсує тему, що бої на Курщині почалися практично в ті ж дні, що й у Ботліхському районі Дагестану. Два "вторгнення в Росію" з різницею в часі у чверть століття.

У Росії з дати 7 серпня 1999 року прийнято вести відлік Другої чеченської війни (яку звісно правильно називати російсько-чеченською). Мовляв, "не ми напали, на нас напали". Разом із загадковими підривами будинків у Буйнакську, Москві та Волгодонську, рейд Басаєва з Хаттабом зробив нову війну проти ЧРІ в очах росіян справедливою, виправданою і бажаною. Якраз цього Кремлю дуже бракувало у листопаді-грудні 1994 року.

Однак офіційна російська версія початку "другої чеченської" не витримує критики.

1) До серпня 1999 року відносини між РФ та ЧРІ вже було важко назвати "мирними". Кілька місяців уздовж кордону тліла "мала війна". Росіяни обстрілювали і заходили на чеченську територію, чеченці робили те саме. Один з епізодів локального вторгнення росіян 17 липня 1999 року Парламент ЧРІ пізніше оголосив початком російської агресії, від якого слід вести відлік Другої російсько-чеченської війни.

2) Ще до характеристики відносин напередодні рейду Басаєва. Кордони ЧРІ були фактично блоковані російськими військами, які проводили демонстративні військові навчання поблизу чеченської території, а політики робили гострі войовничі заяви. Дійшло до примусового виселення російською міліцією 40 чеченських родин з Курського (!) району Ставропольського краю до ЧРІ 22 червня 1999 року. Міліціонери вдавалися до фізичних розправ, підпалів будинків і розграбування майна чеченських родин (громадян РФ).

3) У січні 2000 року в інтерв'ю "Новой газете" колишній міністр МВС і прем'єр РФ Сергій Стєпашин визнав, що план активних дій РФ проти ЧРІ розроблявся з березня 1999 року і передбачав окупацію лівобережної частини Терека (Шелковський і Наурський райони ЧРІ) в серпні-вересні 1999-го. Вторгнення російських військ відбулося б і без підривів будинків у Москві, і без рейду Басаєва.

4) Існує багато опосередкованих свідчень на користь того, що "вторгнення Басаєва" було свідомо спровоковане російськими спецслужбами для створення casus belli з подальшим загарбанням ЧРІ. Басаєв, швидше за все, діяв щиро, вірячи в справу дагестанського джихаду. Але саме в серпні 1999 його заманили в Дагестан, щоб дати можливість Путіну стати двічі переможцем: у "справедливій війні" та на президентських виборах.

5) Це було "вторгнення з Чечні", але не "вторгнення Чечні". Басаєв на той був у жорсткій опозиції до чинної влади Масхадова і в усьому діяв на власну руку. Ісламська міжнародна миротворча бригада значною мірою складалася не з чеченців, а з дагестанців та інших кавказців, а також арабів та джихадистів різного етнічного і регіонального походження. Після початку рейду Масхадов заперечував причетність ЧРІ, публічно засуджував чеченців, які взяли в цьому участь, пропонував Москві співпрацю для мирного врегулювання ситуації. Але це було нецікаво Кремлю, який давно націлився окупувати Чечню.

6) Вторгнення Росії у ЧРІ і фактичний початок Другої російсько-чеченської війни - це 30 вересня 1999 року. Через два з половиною тижні після завершення другого рейду Басаєва і Хаттаба в Дагестан.

Події 1999 року в Дагестані можна порівняти з нападом ХАМАС на Ізраїль у жовтні 2023-го (хоча дії ісламської бригади і дагестанських моджахедів не були такими кривавими як хамасівців). У путінській логіці 1999 року, Ізраїль після цього мав одразу окупувати і анексувати Газу та Західний Берег.

Однак міжнародна спільнота стримала ізраїльтян і навіть жорстко засудила за бомбардування Гази. Нічого подібного на захист ЧРІ не було зроблено в 1999-2000 роках, коли Росія не лише ліквідувала чеченську державність, але й вдалася до бомбардувань населених пунктів та інших воєнних злочинів, набагато більших, ніж ті, в яких нині звинувачують Ізраїль.

Повертаючись до нашого "вторгнення" на Курщину. Може б Кремль і хотів притягнути за вуха аналогію з Дагестаном-1999, от тільки кого це може переконати після двох років неспровокованого повномасштабного вторгнення в Україну, і чим Росія може нам відповісти таким, чого досі не робила проти України?

Друга російсько-чеченська війна зробила Путіна. Війна з Україною, цілком імовірно, його знищить. А з приводу збігу дат та інших аналогій - історія полюбляє іронію.

Володимир Старик: Назар та Луція Данилюки. Якою була українська еліта Буковини до її знищення московськими окупантами

Іконою українського визвольного руху на Буковині останніми роками вважається подружжя Назарія і Луції Данилюків, ці персонажі Шекспірівського масштабу, життя та смерть яких дасться описати трьома поняттями – любов, вірність і зрада.

Олександр Зінченко: Що не так із колонкою Чапутовича?

На шпальтах консервативної газети "Rzeczpospolita" вийшла колонка колишнього міністра закордонних справ Польщі Яцека Чапутовіча під назвою "Політика гієни почувається добре". Він зтаврував політику чинної влади, як політику гієн - тих, хто намагається скористатися вразливим становищем України, щоб вирішити свої питання. Опозиційний політик звинувачує правлячу у Польщі коаліцію у шантажі України історичними питаннями.

Микола Зеленський: Нарис про генерал-хорунжого Армії УНР Павла Кудрявціва

На Полтавщині одну з вулиць перейменували на честь земляка Павла Кудрявцева - генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки.

Артем Петрик : Свідок століття: історія одесита

Він народився і виріс під сонцем Українського Півдня. Вижив у віхолі Першої світової війни. Був свідком Української революції. Воював за вільну Литву. У рядах литовської армії вступав до Вільнюса. Пройшов через горнила сталінських репресій і повернувся. Добився реабілітації та зустрів розпад СРСР. Він знову побачив Литву і Україну незалежними. Коротка оповідь про довге життя Вітаутаса Жостаутаса.