Петро Ольшанський зі Слобожанщини: розстріляний московитами за "українофілію"

"Непохитний борець і працьовник на полі громадсько-національного життя і української культури селянин з Валуйщини - Ольшанський", так характеризував Петра Федоровича в своїй праці "Подонь. Українська Вороніжчина в культурному житті України " Аркадій Животко. Тривалий час дослідники не могли дізнатися ім'я цієї видатної людини, яка була обрана членом Центральної Ради.

 
Фото: Товариство історії Східної Слобожанщини, 2024

Текст опубліковано на Фейсбук-сторінці Слобожанщина

"Непохитний борець і працьовник на полі громадсько-національного життя і української культури селянин з Валуйщини - Ольшанський", так характеризував Петра Федоровича в своїй праці "Подонь. Українська Вороніжчина в культурному житті України " (1943) Аркадій Животко.

Тривалий час дослідники не могли  дізнатися ім'я цієї видатної людини, яка була обрана членом Центральної Ради. Випадково прийшла думка пошукати на одному з московських ресурсів за прізвищем і губернії серед учасників Першої світової війни. І ось знайшлася зачіпка. Потім знайшли Постанову з'їзду представників українського народу в Валуйському повіті на Вороніжчині від 24.10.1917 року про приєднання частини Воронежської губернії до УНР і серед підписантів є підпис "Петр Ольшанський". Таким чином дізналися ім'я і по-батькові Ольшанського.

 

У 1919 році в Кам'янець-Подільській газеті "Трудова громада" Животко в статті "Згадка " пише, що Ольшанський був розстріляний московитами за "українофілію".

Вже пізніше, в 1931 році, в рукописі "від Дону до Збруча", Животко, згадуючи своє перебування в Харкові і бажання повернутися в Острогозький повіт Вороніжчини, додому в 1918 році, пише:

"Частина Острогожчини де і було моє село [Пухово, нині Лискинський район Воронезької області] в цей час лежала на демаркаційної лінії. Гадалося, що це забезпече мені більш-менш вільне життя, а може і працю. Так гадалося. Але виявилося, не так воно було як на ділі. Демаркаційна лінія вся була під впливом моск.комуністичної влади зі всіма наслідками. До того ж, в цей час довелося переконатися як московські комуністи розправляються з кожною укр. національно свідомою людиною. Довідався в цей час про розстріл одного з моїх сопрацьовників і однодумця селянина з Валуйщини тов. Вільхівського [тут автор помилився в прізвищі через Ольшанський - Вільшанський]. ..Розстріляно на вулиці рідного села..."

Подальший текст цього спогаду додано в фото.

 
 

Важливо, що Аркадій Петрович в інших записах про розстріл згадав, що дізнався про це влітку 1918 року з харківської газети "Южный Край", що суттєво допомогло в пошуках, залишилося тільки прочитати весняні і літні номери "ЮК", але цей процес суттево загальмувала нова російсько- українська війна, і тільки нещодавно вдалося знайти замітку про події в Валуйському повіті, текст її наведу російською:

"...В Никитовке после отступления большевиков был образован комитет общественной безопасности. Советская власть усмотрела в этом "контр-революцию" и ночью явились с пулеметами и артиллерией: бросили 30 бомб и устроили Варфоломеевскую ночь , требуя выдачи членов общественного комитета. Расстреляны: бывший офицер В. М. Лихобабенко, землевладелец дворянин П. М. Агиев, гражданин П. Ф. Ольшанский и целый ряд лиц.

Передают что две роты красноармейцев отказались расстреливать Ольшанского, бывшего солдата. Убийство совершил сам организатор красной армии Бондаренко, который убил Ольшанского за его украинофобство [вочевидь, помилка,- українофільство, або малось на увазі українофобство Бондаренка]. На сходе Бондаренко бросил такую фразу: " - Доканал. Израсходовал я Ольшанского...".

Джерела:

Аркадій Животко "Подонь.Українська Вороніжчина в культурному житті України",1943р.

"Трудова Громада"( Кам'янець -Подільський), 1919 рік #128 (ДНАБ)

Постанова з'їзду українців Валуйщини - ЦДАВО України ф. 1113, оп. 1, спр. 1, арк. 74

Нотатки: ЦДАВО, ф.3560- оп.1 спр.58

"Южный Край", 16.07.1918 #74 (ДНАБ)

Володимир Стецик: День, коли все змінилося

Суперечки про скільки днів війні повертають мене до давнього запитання: а що було до 20 лютого 2014? Коли росіяни почали по-справжньому воювати з Україною? Ще в серпні 1991 року? З моменту виникнення московського князівства, чи 20 років тому, коли кремль остаточно відчув, що втрачає Україну?

Юрій Юзич: Сотники Армії УНР із Куп’янська

В Армії УНР воювало щонайменше 6-ро старшин (офіцерів), уродженців Куп'янська.

Ігор Бігун: Пам’яті дослідника та популяризатора УПА Владислава Сапи

4 листопада раптово та передчасно помер мій приятель та однодумець, невтомний дослідник і популяризатор історії Української повстанської армії Владислав Сапа. Йому було лише 32 роки — народився 1 травня 1992-го.

Віталій Скальський: «Крутянці» Кушніри: верифікація історичними джерелами

У різних виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим". Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?