Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?
Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.
В Україні засилля граніту, у багатьох сферах - від будівельної до поховальної. Це можна зрозуміти, адже найбільша тектонічна структура України - Український кристалічний щит (УКЩ). Він має довжину близько тисячі км і ширину - понад 200 км. Це близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід - переважно гранітів і гранітоїдів. Це сотні кар'єрів, у яких цей камінь добувається.
Варто зазначити, що до ХХ століття головними у Європі і світі були вапняк і пісковик. Усі старі міста і села, розташовані біля морів, збудовані із вапняку, а ті що трохи далі від моря, або у горах - із пісковику. Більшість великих замків і фортець зведені із пісковику, найбільші європейські собори, монументи, башти - це усе пісковик. Та й на українських теренах до ХХ століття головними були пісковик і вапняк. Нехай чверть країни лежить на граніті, але ж, зважаючи на його міцність, добувати його було без спеціальних інструментів, дуже проблематично. Та і будівельний матеріал із граніту поганий, адже це дуже холодний камінь.
Поділля і Галичина масово добували пісковик, було його немало і на Правобережній Наддніпрянщині. Але ось з'явилися новітні інструменти, різноманітні різаки та пили із спеціальних надміцних сплавів, із штучних алмазів. З'явилися інші можливості проводити вибухові роботи, виробництво автоматизувалося і в срср почався грантітовий бум. А головним полігоном видобутку цього каменю стала Україна.
***
Мавзолей Леніна був зведений із мінімум трьох видів граніту добутих на Житомирщині - лизниківський (червоний, лєнінський) та головинський. Із того ж лизниківського граніту будували споруди в Сочі під олімпіаду - ось яка тяглість - росіяни навіть кар'єр тоді викупили, і гнали камінь залізницею...
***
Пісковик в часи срср попитом користувався мало - керівництво вважало, що він не годиться для гігантських комуністичних "стройок вєка". Всі кар'єри, зрозуміло, були тільки державні. Пісковик добували, щоб звести корівник, чи колгоспну огорожу, і з часом кар'єри пісковика занепали, були покинуті і частково засипались.
***
Щодо порівняння якості пісковика і граніту.
Естетично, звичайно, виграє пісковик, на утилітарному тлі граніту пісковик - шляхта високого рівня. Від цього каменю віє духом середньовічної Європи, а не ленінського мавзолею. Пісковик, який би світлий він не був, всеодно з часом сіріє, але навіть найбільш світлий граніт сірий (ну якщо ми не говоримо про його червоні і рожеві відтінки), асфальтного кольору.
Граніт, безперечно міцніший, і менш пористий, тому значно стабільніше поводить себе у вологому середовищі, зокрема на низинці, серед дерев, де, згідно плану, має розміститись НВМК. Але ми можемо поглянути на один із найбільших меморіальних комплексів Європи - Бруквудське кладовище біля Лондона - це фактично лісопарк, із невеликими пагорбами і пониженими ділянками, і серед надгробків, меморіалів і тд, там домінує пісковик.
***
Пісковик - це абсолютно не крихка міцна порода. Ми знаходили в Україні хрести із пісковикового моноліту, висотою близько 4 метрів, а його здатність залишати незмінною поверхню із епітафіями і барельєфами (друге фото) - легендарна. Пісковик - це спресований дрібний пісок із глиною - порода осадового походження, а от граніт - метаморфогенна порода, фактично застигла магма - вона утворилася в результаті височезних температур і тиску.
Граніт значно міцніший, але от його поверхня значно більше, порівняно із пісковиком, страждає від морозобійного вивітрювання. Граніт складається із значно більшої кількості мінералів, порівняно із пісковиком, а ви ж знаєте, що кожен мінерал, в процесі нагрівання-охолодження має різну здатність до звуження-розширення, і от на поверхні граніту, який має значно більшу теплопровідність, порівняно із пісковиком, між мінералами взимку і влітку (охолодження-нагрівання) утворюються мікророзриви, які із часом збільшуються-збільшуються.
Погляньие на фото, як виглядають двохсотлітні гранітні хрести. Не подумайте, що саме так через сто років виглядатимуть козацькі хрести на НВМК - зараз зовсім інші методи обробки поверхні, але ризик отримати поверхню у бороздах все ж маємо, або потрібно граніт полірувати, а це вже буде жах.
***
Ну і про тяглість традиції - більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного.
Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.
***
На фото будівлі із пісковику, які мають понад сто метрів висоти. Мільйони тон пісковику тримають Європу, яку ми знаємо, тому можна сказати - пісковик порода міцна, надійна й перевірена часом. Єдине але - чи є в Україні пісковика у достатній кількості? Єєє. Поклади його величезні, але нерозроблені чи покинуті. Пісковик однорідний, потрібного кольору потрібно шукати, тоді як граніт вже знайшли. Скільки шукати - сказати важко. Може місяць, а може два роки. Чи маємо ми цей час? Чи має цей час НВМК? Потрібно думати. Але все ж, на мою думку, ідеальним був би варіант із якісним красивим пісковиком.
***
P.S. А чи вистачить отого світло-сірого граніту? Це теж питання. Адже блочна структура в граніті, побитому вибухами, теж велика рідкість - добувати гарний моноліт непросто.
