Паралелі між Голодомором і сюжетною лінією "Колгоспу тварин" Джорджа Орвелла

25 червня 1903 року народився британський письменник Джордж Орвелл, який став всесвітньо відомим завдяки двом творам: політичній алегорії "Колгосп тварин" і роману-антиутопії "1984", у яких він зобразив тоталітарне суспільство. Публікуємо уривок з книги Віталія Огієнка "Історія неусвідомленої травми", в якому розповідається про перший великий твір видатного письменника "Колгосп тварин".

 

"Колгосп тварин" — алегоричне розвінчування більшовицького міфу у формі простої казки, що мало на меті показати справжню суть цього режиму, його антигуманну, антилюдяну сутність. У повісті розповідається про те, як свійські тварини вигнали з ферми колишнього господаря — фермера Джонса, однак незабаром здобута ними свобода обернулася становленням диктатури свиней на чолі зі свинею Наполеоном.

Племінник Ґарета Джонса Найджел Коллі навіть стверджував, що Орвелл назвав фермера Джонса на честь вельського журналіста, який чи не вперше відкрив світу правду про Голодомор. У свині Наполеоні вгадується Сталін, а в інших персонажах, як людях, так і свинях, його спільники та довірені особи такі, як Волтер Дюранті та Бернард Шоу.

Тема голоду червоною ниткою проходить через весь твір. Голод стає вагомим фактором, який рухав усі коліщатка на фермі й забезпечував її функціонування в новій тоталітарній реальності. У книжці алюзією до Голодомору є історія придушення Наполеоном бунту курей, в яких вгадуються українці. Спочатку Наполеон оголосив, що наважився на нову політику: збудувати вітряк, який за задумом мав забезпечувати колгосп електричною енергією, а отже, освітлювати та гріти стайні, виконувати іншу роботу, як то дати живлення для роботи механічної пили, січкарні й електричної доярні.

Це суттєво полегшило б життя тварин у майбутньому і зробило б їх щасливими. Інакше кажучи, Наполеон задумав індустріалізацію. Але щоб реалізувати цей план, треба було увійти в торговельні зносини з сусідніми хуторами, вироби для будівництва вітряка можна було отримати, продавши стіг сіна, частину урожаю пшениці та яйця. На потреби індустріалізації були потрібні західні технології та машини, а отримати їх можна було лише за сільськогосподарську продукцію. Курки (українці), на переконання Наполеона, мали радісно привітати цю жертву як їхній окремий внесок у будування вітряка. Кури мали здавати чотириста яєць у тиждень.

Втім так не сталося. Орвелл виклав подальший хід подій у такий спосіб. "Квочки, почувши це, піднесли жахливий крик, їх уже давніше попереджували, що ця жертва може бути необхідна, але вони не вірили, що таке може статися. Вони якраз лагодились навесну висиджувати курчат і тому протестували, кажучи, що забирати яйця зараз це душогубство. Уперше від часу прогнання Джонса почалося щось схоже на бунт. Під проводом трьох молодих чорних курчат, міноркської породи, квочки рішуче намагалися протиставитись Наполеоновій волі.

Ось у чому полягав їхній метод: вони злітали аж на крокви і там несли яйця, що падали на долівку й розбивались вщент. Наполеон діяв швидко й безоглядно. Наказав припинити видавання пайка курам і видав розпорядок: кожну тварину, що дасть хоч одно зернятко жита курці, жде смертна кара. Собаки пильнували за виконанням цих наказів. Кури видержали п'ять день, та врешті піддались і повернулися у гнізда. За цей час здохло дев'ять курок. Їхні тіла поховали в саду і заявили, що вони подохли від курячої холери. Скавутишин не дізнався про цілу справу. Яйця здавали вчасно: раз у тиждень приїздив фургон бакалійника і забирав їх".

Орвелл дуже точно описує в цьому пасажі історію Голодомору: українці вдалися до опору й саботажу, який Сталін подолав голодом. Буквально Сталін "наказав припинити видавання пайка", в результаті чого померли дев'ять курок, або дев'ять мільйонів українців як тоді вважав Орвелл. Врешті-решт українці піддалися і повернулися до роботи, але вже на колгоспні поля.

Свині також намагалися приховати голод і смерть квочок, бо розголос дискредитував би нове суспільство тварин, "єдине у цілій Англії". Вони наповнили піском мало не по край майже порожні засіки у коморі, а пісок прикрили рештками зерна й борошна.

Потім провели крізь комору Скавутишина (Ерріо або Шоу) і той вже, окинувши оком на повні засіки, заявив зовнішньому світові, що в колгоспі тварин немає харчової скрути. А смерть курок списали на курячу холеру. Так само і Дюранті заявляв, що голодуючі гинуть від хвороб, а не від голоду. Як бачимо, паралелі між Голодомором і сюжетною лінією "Колгоспу тварин" очевидні.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.

Володимир Мула : Любов до гокею перемогла любов до України

"Найкраще, що коли-небудь траплялося з гокеєм! Забий 900. Я міг би придбати тобі автівку!" - сказав Вейн Ґрецкі московиту Овєчкіну після встановлення нового рекорду за кількістю забитих шайб в НГЛ. Для українців, які щодня втрачають найкращих, бачити і чути таке від людини, яка на камеру визнає себе українцем, збирає кошти на медикаменти, виступає на телебаченні із закликом не допускати московитів до міжнародних змагань - просто ганебно.

: Як росія краде українські культурні цінності: сучасна історія

За оцінками ЮНЕСКО, завдані російською агресією з 2014 року збитки українській культурній спадщині становлять понад $2,6 мільярда. Вважається, що це розграбування українських музеїв є наймасштабнішим із часів Другої світової війни. Для прикладу – в той час на території України окупаційними військами було знищено і викрадено понад 500 тисяч музейних експонатів, 51 млн книг, 46 млн архівних справ, а з 2015 по 2023 рік лише в Криму рф провела понад 1 385 археологічних розкопок і вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів.