Паралелі між Голодомором і сюжетною лінією "Колгоспу тварин" Джорджа Орвелла

25 червня 1903 року народився британський письменник Джордж Орвелл, який став всесвітньо відомим завдяки двом творам: політичній алегорії "Колгосп тварин" і роману-антиутопії "1984", у яких він зобразив тоталітарне суспільство. Публікуємо уривок з книги Віталія Огієнка "Історія неусвідомленої травми", в якому розповідається про перший великий твір видатного письменника "Колгосп тварин".

 

"Колгосп тварин" — алегоричне розвінчування більшовицького міфу у формі простої казки, що мало на меті показати справжню суть цього режиму, його антигуманну, антилюдяну сутність. У повісті розповідається про те, як свійські тварини вигнали з ферми колишнього господаря — фермера Джонса, однак незабаром здобута ними свобода обернулася становленням диктатури свиней на чолі зі свинею Наполеоном.

Племінник Ґарета Джонса Найджел Коллі навіть стверджував, що Орвелл назвав фермера Джонса на честь вельського журналіста, який чи не вперше відкрив світу правду про Голодомор. У свині Наполеоні вгадується Сталін, а в інших персонажах, як людях, так і свинях, його спільники та довірені особи такі, як Волтер Дюранті та Бернард Шоу.

Тема голоду червоною ниткою проходить через весь твір. Голод стає вагомим фактором, який рухав усі коліщатка на фермі й забезпечував її функціонування в новій тоталітарній реальності. У книжці алюзією до Голодомору є історія придушення Наполеоном бунту курей, в яких вгадуються українці. Спочатку Наполеон оголосив, що наважився на нову політику: збудувати вітряк, який за задумом мав забезпечувати колгосп електричною енергією, а отже, освітлювати та гріти стайні, виконувати іншу роботу, як то дати живлення для роботи механічної пили, січкарні й електричної доярні.

Це суттєво полегшило б життя тварин у майбутньому і зробило б їх щасливими. Інакше кажучи, Наполеон задумав індустріалізацію. Але щоб реалізувати цей план, треба було увійти в торговельні зносини з сусідніми хуторами, вироби для будівництва вітряка можна було отримати, продавши стіг сіна, частину урожаю пшениці та яйця. На потреби індустріалізації були потрібні західні технології та машини, а отримати їх можна було лише за сільськогосподарську продукцію. Курки (українці), на переконання Наполеона, мали радісно привітати цю жертву як їхній окремий внесок у будування вітряка. Кури мали здавати чотириста яєць у тиждень.

Втім так не сталося. Орвелл виклав подальший хід подій у такий спосіб. "Квочки, почувши це, піднесли жахливий крик, їх уже давніше попереджували, що ця жертва може бути необхідна, але вони не вірили, що таке може статися. Вони якраз лагодились навесну висиджувати курчат і тому протестували, кажучи, що забирати яйця зараз це душогубство. Уперше від часу прогнання Джонса почалося щось схоже на бунт. Під проводом трьох молодих чорних курчат, міноркської породи, квочки рішуче намагалися протиставитись Наполеоновій волі.

Ось у чому полягав їхній метод: вони злітали аж на крокви і там несли яйця, що падали на долівку й розбивались вщент. Наполеон діяв швидко й безоглядно. Наказав припинити видавання пайка курам і видав розпорядок: кожну тварину, що дасть хоч одно зернятко жита курці, жде смертна кара. Собаки пильнували за виконанням цих наказів. Кури видержали п'ять день, та врешті піддались і повернулися у гнізда. За цей час здохло дев'ять курок. Їхні тіла поховали в саду і заявили, що вони подохли від курячої холери. Скавутишин не дізнався про цілу справу. Яйця здавали вчасно: раз у тиждень приїздив фургон бакалійника і забирав їх".

Орвелл дуже точно описує в цьому пасажі історію Голодомору: українці вдалися до опору й саботажу, який Сталін подолав голодом. Буквально Сталін "наказав припинити видавання пайка", в результаті чого померли дев'ять курок, або дев'ять мільйонів українців як тоді вважав Орвелл. Врешті-решт українці піддалися і повернулися до роботи, але вже на колгоспні поля.

Свині також намагалися приховати голод і смерть квочок, бо розголос дискредитував би нове суспільство тварин, "єдине у цілій Англії". Вони наповнили піском мало не по край майже порожні засіки у коморі, а пісок прикрили рештками зерна й борошна.

Потім провели крізь комору Скавутишина (Ерріо або Шоу) і той вже, окинувши оком на повні засіки, заявив зовнішньому світові, що в колгоспі тварин немає харчової скрути. А смерть курок списали на курячу холеру. Так само і Дюранті заявляв, що голодуючі гинуть від хвороб, а не від голоду. Як бачимо, паралелі між Голодомором і сюжетною лінією "Колгоспу тварин" очевидні.

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.

Віктор Остапчук: На схилі літ пожив в самостійній Україні. Пам'яті Петра Остапчука

30 тому відійшов у вічність мій батько Петро Остапчук. В статті коротко його життєвий шлях від с. Верби в 1915-му до тої самої Верби в 1994 році: хутір, семінарія в Крем'янці, в'язниця в Дубні, просвітянство на Холмщині, філософія в Берліні, газета "Волинь" у Рівному та "Пінська правда" на Поліссі, втечі від НКВД та німецького СД, еміграція і повернення в Україну. Там і Гоголь, і Берестечко, Штуль і Самчук, та Сеник і Сціборський. Та після смерті з гробу удар по УПЦ-МП...