"Вшановувати наших захисників потрібно гідно": роз'яснення правил поховання військовослужбовців та учасників бойових дій

Команда державної установи "Національне військове меморіальне кладовище" спільно Міністерством у справах ветеранів України розробили короткі рекомендації, які допоможуть гідно вшанувати загиблого (померлого) Захисника та Захисницю.

 

Команда державної установи "Національне військове меморіальне кладовище" спільно Міністерством у справах ветеранів України розробили короткі рекомендації, які допоможуть гідно вшанувати загиблого (померлого) Захисника та Захисницю. 

Роз'яснення про порядок організації поховань військовослужбовців, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій, учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни складається із шести частин. Кожна із них покроково описує алгоритм дій від моменту загибелі військового, сповіщення родини та близьких про загибель до проведення поховального ритуалу з усіма атрибутами, збору документів і деталей щодо виплат допомоги на поховання.

 

Який порядок сповіщення про загибель (смерть) військовослужбовців?

Командир військової частини у день загибелі (смерті) особисто повідомляє військового комісара, який негайно інформує представників місцевої держадміністрації або органів місцевого самоврядування за місцем проживання сім'ї про загибель (смерть) військовослужбовця із зазначенням її причин\обставин. 

Далі — особисто, та за можливості — у присутності лікаря, сповіщає  близьких родичів загиблого. Узгоджує з рідними загиблого (померлого) військовослужбовця, представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування місце, час та порядок поховання. 

Після отримання письмового повідомлення - особисто передає його сім'ї або близьким родичам. Також інформує їх щодо пільг та роз'яснює порядок порушення клопотання про призначення пенсії чи допомоги сім'ї військовослужбовця.

 

Як супроводжують труну загиблого Захисника чи Захисниці?

Для транспортування та супроводження труни до місця поховання призначається команда з двох-чотирьох осіб.  Транспортування тіл військовослужбовців, які загинули (померли) у районах бойових дій, організовується командиром військової частини або за його зверненням начальником Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ.

Командир військової частини та старший команди зобов'язані: узгодити з начальниками гарнізонів та військовими комісарами всі заходи з організації поховання. Мати з собою повідомлення про смерть та необхідні документи про обставини смерті. Також — передати після прибуття до місця поховання сім'ї або найближчим родичам загиблого військовослужбовця речі, цінності, особисті листи та фото.  

Для спрощення деяких процедур — невдовзі створимо новий сайт Національного військового меморіального кладовища (далі - НВМК) зі спеціальним розділом-інструкцією. Там родина або представники загиблих (померлих) військовослужбовців матимуть змогу самостійно подати заявку та зареєструвати час і дату поховання на НВМК. Також буде можливість зателефонувати до адміністратора або відповідальної особи, яка опрацює заявку та зареєструє час і дату поховання. Обидва способи стануть доступні після введення в експлуатацію першої черги НВМК.

 

Порядок поховання

У військовій частині призначається комісія для організації поховання, до складу якої входять: один із заступників командира військової — частини, офіцери штабу і виховної роботи, офіцери підрозділу, де проходив військову службу загиблий (померлий) військовослужбовець.

Поховання загиблого військовослужбовця проводиться: у літньому польовому  костюмі, натільній білизні, шкарпетках та у взутті. Також це може бути парадно-вихідна форма одягу (за наявності), які йому належала. У випадку, якщо комплект форми та взуття у непридатному стані - видається новий. Про те, які документи повинні оформити на загиблого (померлого) військовослужбовця у штабі військової частини — ми описали у роз'ясненні,  у розділі "Порядок поховання".

Також, для організації поховання за рахунок військової частини закуповуються певні предмети ритуальної належності. У організації поховання загиблого береться до уваги і віросповідання - перелік необхідних предметів частково відрізняється.

Про допомогу та компенсацію витрат на поховання, про порядок перепоховання та про отримання пільг — читайте за посиланням. 

 

Як проводиться військовий поховальний ритуал?

Військовий поховальний ритуал — це процедура урочистого віддання військових почестей під час поховання та перепоховання. Військовослужбовців, які загинули (померли) під час перебування на військовій службі, ховають з відданням військових почестей. До складу почесного ескорту призначається військовий оркестр.

Згідно з Статтею 26 ЗУ "Про поховання та похоронну справу" — поховання померлих може здійснюватися через:

  • закопування труни з тілом померлого;

  • спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування;

  • в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого;

  • розвіювання праху померлого.

Також із урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих може втілюватися й іншим способом. Усі перелічені вище варіанти здійснюється із дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.

Але головне це те, що ритуал поховання має бути гідним, достойним, із наданням усіх військових почестей. Наші небесні Захисники і Захисниці заслуговують лише найкращого!

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.