Як Голодомор з'явився і зник у любовному романі 1933 року

Перші згадки про страшну трагедію в художніх творах можна знайти в час, коли події були ще в розпалі.

"В Україні голод! Голод по всій святій Русі! З того часу, як чужинці прийшли з великих міст і почали вчити селян, що вони повинні вирощувати, а що ні, привид голоду поселився на українській землі. Спочатку він заглядав у вікна містян, так що люди зсохлися і перетворилися на скелети. Потім він виповз у село".

Це не книга спогадів про Голодомор 1932-33 років в Україні, не цитата з репортажу чи наукового дослідження. Це фрагмент відносно малопомітного любовного роману, який вперше був опублікований у 1933 році в Австрії. Він є прикладом того, наскільки глибоко тема голоду в Україні проникала в європейське суспільство. А також того, що не всі були готові до її сприйняття. 

На любовний роман німецькомовної авторки, що починається з історії про Голодомор в Україні, я натрапила випадково, працюючи з архівами австрійської преси 1930-х років. В той час популярним було публікувати як цілі розділи, так і невеликі, на кілька абзаців фрагменти творів, що можуть потенційно сподобатися аудиторії. 

В листопаді 1933 року в газеті Welt Blatt, що видавалась у Відні, з'явився фрагмент роману Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину". Інформації про неї вкрай мало, окрім того, що у різних бібліотечних фондах і на сайтах букіністичних магазинів можна знайти близько півтора десятка її робіт – очевидно теж любовних романів – орієнтовно 1930-х-1940-х років видання. 

В цілому сюжет роману, опублікованого в кількох австрійських виданнях, розрахований на не надто вибагливого читача. Герой втікає з Радянського союзу до Німеччини у бочці, перепливаючи Дністер, там влаштовується на роботу, рятує дочку консула від падіння з коня.

Кохання з першого погляду, інтриги та підступи злих персонажів, надзвичайна чесність і доброта головних героїв, хеппі енд і навіть возз'єднання з давно втраченою матір'ю – всі ознаки третьосортного чтива для домогосподарок. Якби не початок роману, де йдеться про жорстоку більшовицьку політику і детально описуються події Великого голоду в Україні. 

Невідомо, чи авторка спілкувалась особисто зі свідками трагедії, чи просто читала публікації в місцевих медіа (а їх було чимало, з подробицями), проте деталі, які наводяться в першому розділі опублікованого в австрійській газету роману, були очевидно описані під враженням від прочитаного чи почутого. 

Кордон і втікачі

Починається історія на кордоні Радянського союзу з Румунією, де солдат-прикордонник ходить, видивляючись порушників, адже ніхто не має права залишати радянську імперію без паспорта. Його могли отримати лише можновладці, а от у селян на це не було шансів. 

"Ніхто з селян не може залишити країну, нікому не втекти від голоду, привид якого наближався все ближче і ближче. 

В Україні голод! Голод у житниці Росії. Пшеничній скарбниці Європи! Тут, де чорна земля така багата й родюча, як ніде на тій благословенній землі, що зветься Руссю. Тут, де навесні поля вкривалися м'якою ковдрою зеленого шовку, а в липні переливалися золотом. Тут, де корови й бики вільно паслися на пасовищах.

Де під час свят пекли маслянисті паляниці. Де на піст з жовтих вод Дністра оберемками витягали мерехтливу рибу, де вирощували зерно і виготовляли вино, і все інше, що дав нам Бог, щоб життя було ситим і багатим" - описує авторка ситуацію у переддень Голодомору.

Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину"

Наступний опис голоду жахає своєю реалістичністю і водночас художністю: "[Голод] Переміряв своїми худими мов у трупа ногами землю, з виглядом стерв'ятника заглядав в хати, аж поки не зів'яли городи і не всохли поля. Те, що не знищило подихом вогню чи зливами граду, зробила зарозумілість нових правителів [...] раптово прийшли незнайомці з великими книгами і поділили землю між чужинцями, які нічого не знали про землю і про те, що їй потрібно [...] Все мало бути так, як хотіли чужинці: раптом виявилось, що не можна також вірити в Бога. Чужинці з великого міста Москва пустили голод в село".

Примітно, що окрім власне Голодомору, авторка згадує і прагнення комуністичної радянської влади позбавити селян релігії, захопити церкви і примусити людей забути про свою віру. 

"Голод і заборона вірувати. Це переповнило чашу. Що робити тут, на землі, яка вже не належить тобі, яку вже не має сенсу обробляти? Бо кожен пуд зерна чи глек вина, зроблений тобою, потрібно віддати чужинцям. Голодували спочатку бідняки, потім заможні селяни. Нарешті привид заволодів ними всіма, абсолютно всіма.

Діти висихали, а немовлята гинули, бо матері не мали для них молока. Квітучі щоки молодих дівчат стали блідими, зів'ялими. Хвороби. Відчай охопив усіх. Єдине рішення - зібрати останні речі і тікати. Батьківщина, люба руська земля, вже не була їхньою землею. Треба було виїхати, дістатися в іншу країну, де був і хліб, і одяг, і достаток".

Фактично ці кілька абзаців є вступом, завʼязкою, яка мала б передати, з чим стикнувся головний герой – хоч і німець за походженням, проте також постраждалий від голоду юнак. Він став одним із тих, хто здійснив відчайдушну спробу втекти з України до Румунії через "пояс спустошення і смерті", де від рук радянських прикордонників гинули сотні втікачів.

Відомо, що в Німеччині навіть була організована кампанія Bruder in Not (Брат у біді), яка допомагала німцями виїжджати з Союзу та намагалась постачати продукти голодуючим німецьким сім'ям, які навряд чи доходили до адресатів. 

Згадки зникають

Оце так знахідка! Тема Голодомору – в художньому творі, та ще й у такому масовому, як любовний роман! Невже і в наступних розділах згадуватиметься Україна? Мої пошуки привели мене до одного з німецьких букіністичних магазинів.

Кілька тижнів очікувань – і ось в руках справжній, паперовий примірник "Завдяки тобі я знайшов батьківщину" видання, ймовірно, 1948-55 року (в самій книжці дату не вказано, доводиться покладатися на оцінки букіністів та на відомі дати роботи видавництва). 

Яким же було розчарування, коли в цій публікації фрагменту про Голодомор не виявилось зовсім. Шматок розміром приблизно в 4 тисячі знаків – просто зник з тексту. Географічна привʼязка до Дністра, з якої можна було приблизно уявити конкретну ділянку кордону з Румунією – теж видалена.

Головний герой перебирається уже не через Дністер, а через безіменну річку, і опиняється в Югославії, з якою в СРСР ніколи не було кордону. Про загороджувальні загони червоноармійців, які розстрілювали втікачів, і утворений ними "пояс смерті" на кордоні – теж ані слова. 

На жаль, невідомо, хто чи що примусило авторку або редакторів, або ж саме видавництво видалити цей фрагмент. Так само як і те, що надихнуло фрау фон Штегманн звернутися до цієї теми. Подальші пошуки виявили, що роман "Завдяки тобі я знайшов батьківщину" публікувався і в інших німецькомовних газетах – як з фрагментом про Голодомор (у 1935 році у Allgemeiner Tiroler Zeitung, Іннсбрук), так і без нього (у 1934 році у Pilsner Tagblatt, Пілсен, Чехія). 

Та навіть попри подальше редагування, завдяки публікації твору Клотільде фон Штегман у німецькомовній пресі, ми можемо впевнено сказати, що уже в 1933 році інформація про Голодомор в Україні була широковідома в Європі.