Національне військове меморіальне кладовище: обговорення дизайну намогильних споруд
Національне військове меморіальне кладовище — не кладовище у традиційному для нашої країни уявленні. Це фактично "останній пункт постійної дислокації для героїв", які загинули на полі бою, чи померли в час, коли війна завершилася. І тому тут, як у світовій традиції, так і в українській, яка щоправда ще формується, діють інші правила. Важливо розуміти, що незалежно від звання кожен військовослужбовець тут є рівним. Й уніфікація починається саме з типової намогильної споруди.
Національне військове меморіальне кладовище (НВМК) — не кладовище у традиційному для нашої країни уявленні. На цивільних цвинтарях допустимі різні проєкти намогильних споруд, загородження чи, наприклад, штучні квіти тощо.
Проте НВМК — це фактично "останній пункт постійної дислокації для героїв", які загинули на полі бою, чи померли в час, коли війна завершилася. І тому тут, як у світовій традиції, так і в українській, яка щоправда ще формується, діють інші правила. А саме: уніфікація, простота та вишуканість.
Важливо розуміти, що незалежно від звання кожен військовослужбовець тут є рівним. Й уніфікація починається саме з типової намогильної споруди, нанесення однакової інформації про кожного героя, розташування фото на чітко визначеному місці або ж і його повна відсутність, визначена кількість інших символів (рід військ, знак бригади, релігійна приналежність) тощо.
Власне, ці питання і стали ключовими в обговоренні, яке нещодавно організувала державна установа "Національне військове меморіальне кладовище". До участі запросили істориків, дизайнерів, архітекторів, військовослужбовців ЗСУ та ветеранів, капеланів, представників Мінветеранів, Міноборони, МКІП, УІНП, народних депутатів, родини загиблих захисників і захисниць та громадськість.
За підсумками обговорення:
Директор державної установи "НВМК" Ярослав Пронюткін на початку обговорення уточнив: "Наша мета, як державної установи, не лише збудувати кладовище як об'єкт, а зберегти пам'ять про героїв як цінність".
Заступник директора ДУ "НВМК" Ярослав Старущенко розповів про етапи будівництва:
"Для того, щоб пришвидшити реалізацію НВМК та почати перші поховання наших героїв, ми розділили проєкт на 8 черг. Тобто після реалізації першої черги і введення її в експлуатацію, ми вже зможемо повноцінно запустити кладовище і подальше будівництво відбуватиметься паралельно з початком поховань наших героїв".
Також Ярослав Старущенко повідомив: "Разом із тим у цьому році державна установа вже провела відкритий тендер, а також підписала договір на проєктування стадії "Проєкт" першої черги будівництва, а також стадії робочої документації та проходження експертизи для того, щоб мати змогу починати отримувати дозвільні документи на виконання будівельних робіт.
Також державна установа отримала експертний оцінку державної експертизи, щодо проєкту підготовчих робіт. Крім цього ДУ отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права, яке залишається за держустановою щодо розробленого ескізного проєкту. Зараз створюються передумови для оголошення тендеру на проведення експертизи першої черги проекту, яку вже почали проєктувати".
Заступниця директора ДУ "НВМК" Світлана Строкач зауважила, що "Ескізний проєкт — це точка відліку, що дає можливість почати проєктні роботи. За останній час ми пройшли шлях від бажання сказати "зараз нічого не треба робити", до бачення короткострокових та довгострокових перспектив.
У той самий час, ми повинні пам'ятати, що мова йде про створення Національного меморіального комплексу, в складі якого є музей та низка меморіальних локацій, тому нам треба завершити подію, щоб пропрацьовувати пам'ять, а не лише зупинятись на викарбуванні реальності.
Тому ми робимо як короткотермінові, так і довготривалі кроки, а саме — плануємо архітектурний конкурс на окремі споруди наступних черг та водночас створюємо передумови для забезпечення почесних поховань вже в 2024 році".
Обговорення форми намогильної споруди та наявності фото
Начальник відділу меморіальної роботи ДУ "Національне військове меморіальне кладовище" Максим Зубов розповів.
"Ми опрацювали кілька варіантів намогильних споруд — в тому числі різної форми та з різними варіантами розміщення тексту, а також з фото і без. Просимо розглянути перший варіант: дві форми намогильних споруд — це козацький хрест і овальна плита. Другий варіант на слайді — намогильні споруди у вигляді хреста та плити, але без фото. Третій варіант — винятково хрест, варіанти з фото і без. І четвертий — ми використовуємо винятково плиту, варіанти з фото або без", — розповів Зубов.
Максим пояснив, що слід враховувати, що серед загиблих захисників України не всі є християнами, багато представників інших релігій. І власне, цьому обговоренню передували зустрічі з релігійними громадами та організаціями, тож усі їхні побажання і щодо намогильних споруд, і щодо ритуалу поховання, враховані.
Учасники круглого столу висловили думку, що необхідно залишити дві версії намогильних споруд, оскільки є релігійні традиції, в яких хрест не фігурує, також є люди, які не відносять себе до поширених релігій або ж і зовсім не є релігійними.
Військовослужбовець ЗСУ, історик Вахтанг Кіпіані підтримує два варіанти намогильних споруд: і хрест, і плиту. Він пояснив:
"Поза тим, що ми всі "козацького роду", як співається у нашому гімні, є, по-перше, релігійні традиції, що не сумісні з хрестом. Друге, є дуже багато людей, які теоретично є християнами, але насправді є язичниками або невіруючими, і для них це теж буде недоречно. Тому треба залишати дві форми. Й обговорювати розміщення: створення окремих полів чи шаховий порядок, почерговість — хрест, плита".
Народний депутат Володимир В'ятрович сказав, що пропозиція намогильних споруд у вигляді і хреста, і плити слушні та прийнятні. Зокрема, козацький хрест додає українськості. А в якості винятків для представників інших конфесій плита — це правильно.
Щодо наявності чи відсутності світлин, Володимир В'ятрович говорить: "З практичної точки зору краще не треба, бо фото мають властивість знищуватися, їх треба буде міняти. А натомість нам варто робити ті пам'ятники, що будуть орієнтовані на вічність, щоб було мінімальне втручання у майбутні зміни таких пам'ятників".
Речник Генштабу, історик Андрій Ковальов підтримав обидва варіанти та вважає їх найкращими для Національного військового меморіального кладовища.
Щодо фото Андрій Ковальов аргументував прикладом, який ми вже маємо, а саме: для невеликої частки військових Армії УНР наявність надмогильного фото, що вціліло, для нащадків та дослідників стала чи не єдиною можливістю побачити цих героїв. Він зауважив:
"Коли ми говоримо про вічність для багатьох хлопців і дівчат, які будуть тут поховані — це можливо взагалі буде єдина фотографія, що залишиться в історії".
На думку координатора волонтерської групи "Нове Військо" Віталія Гайдукевича, треба враховувати той факт, що кладовище військове і тому воно має свої вимоги. Він висловив протилежну думку щодо наявності двох типів надгробків. Аргументував це тим, що військове кладовище — це "військова частина":
"У нас немає двох видів одностроїв, всі військові носять однаковий піксель. І люди, які будуть там поховані, вони перш за все військові. Це небесний легіон. І з цієї точки зору не зовсім логічно виглядає, чому ми на старті дозволяємо естетичну сегрегацію? Тому більш універсальною є плита рівна. І більше того з точки зору збереження часостійкості матеріалу — рівна плита менше руйнується природою", — пояснив Гайдукевич.
Стосовно світлин, на думку Віталія Гайдукевича, вони є зайвими. Він пояснив, чим замінити:
"Зараз на кожному надгробку, десь на торці, може бути QR-код і будь-хто зможе зісканувати і перейти на сторінку про героя на сайті Національного військового меморіального кладовища. Бо ми також розуміємо, що світлин може не бути, або вони є, але в когось світлина хороша і чітка, а в когось неформальна. І ми йтимемо лінією поховань та бачитимемо, що світлини різнокаліберні. І ці нюанси ми виправити не зможемо".
Андрій Ковальов додає на користь наявності фото, що в рідних загиблих є психологічна потреба прийти і побачити обличчя свого героя.
На думку засновниці ГО "Серце Назовні", матері загиблого військовослужбовця Владислава Литвиненка пані Віри Литвиненко, на намогильних спорудах має бути зображення загиблого захисника України. Інакше родини все одно будуть стихійно розміщувати фото, приклеюватимуть їх у файлах, приноситимуть, очевидно, різних розмірів тощо. І можна тільки уявити, якого розголосу набуде ситуація, якщо у когось підніметься рука прибрати світлини.
Пані Віра нагадала ситуацію, яка сталася восени зі Стіною Пам'яті біля Михайлівського собору, коли волонтери мали на меті не просто зняти фото, а оцифрувати їх, уніфікувавши, але натомість викликали гнів родин та громадськості.
Вахтанг Кіпіані додав про досвід Сполучених Штатів Америки, де на свята родини, приходячи до могил, приносять квіти, фото, іграшки, напої, але по завершенню це все забирають із собою. І цвинтар знову стає таким, як був. Бо тут теж треба враховувати, що до когось родини приходять, а до когось — ні.
Пані Віра переконана: "Культуру вшанування треба ще виховувати в людях. Фото обовʼязково має бути, шеврон підрозділу має бути". Також вона висловилася щодо важливості розміщення позивного, особливо для азовців — це дуже важливо.
З пропозицією уніфікації намогильних споруд погодився Володимир Вʼятрович, який зазначив, що незалежно від того, яка форма буде обрана — дві чи одна — на військовому меморіальному кладовищі все ж принципово, щоб намогильні памʼятники були уніфіковані.
"Зрозуміло, що для кожного це є особиста втрата, але принцип уніфікації це те що має бути сприйняте всіма. Де можливо уніфікувати, треба уніфікувати. Хоча мені, як історику, важко відмовитися від ідеї козацького хреста", — зазначив Вʼятрович.
На користь двох варіантів намогильних споруд висловився і Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
"Первинно ми були за два варіанти, щоб це була і плита, і хрест. У мене є перелік цвинтарів і українських, і за кордоном, не лише Саут-Баунд-Брук, а й у Польщі, Чехії, де стоять козацькі хрести. І в Україні, уявіть собі, у 17 столітті військова каста сама домовилася про це. Якщо ми говоримо про національне військове кладовище, яке задасть тренд, і знехтуємо цим… У цьому питання, мені здається, що варто відмовитися від уніфікації. Традиції встановлювати козацькі хрести на похованнях воїнів мінімум 500 років", — сказав Дробович.
На його думку, пропозиція двох форм намогильних споруд є компромісною. А питання естетичної сегрегації можуть вирішити фахівці з композиції. І наш військовий меморіальний цвинтар буде виглядати, як наш.
Одна з ініціаторок створення Військового кладовища у Тернополі, дизайнерка Дарця Веретюк щодо фото сказала: "Ви не переконаєте сім'ї не робити портертів. Вони не сприймають військовий меморіал, як військовий меморіал. Вони не розуміють, що це один великий пам'ятник і важливість його цілісності".
Дарця розповіла, що на Військовому кладовищі у Тернополі родини дійшли консенсусу, що всі фото будуть монохромні — чорно-білі, щоб уникнути різноманітності кольорів.
Обговорення інформації про військовослужбовців та наявність нагород, інших символів
Загальні побажання, з якими погодилася переважна більшість учасників круглого столу щодо інформації про героїв: розмістити спершу Ім'я, а потім Прізвище, за наявності залишити По батькові, адже це полегшить та звузить пошук для дослідників у майбутньому.
Також Вахтанг Кіпіані висловив думку щодо нагород, які, на його думку, можна розмістити на намогильній споруді у вигляді мініатюр.
Максим Зубов зі свого боку зауважив, що візуально без тексту не кожен зможе розпізнати нагороди.
Учасники зійшлися на тому, що найдоцільніше фіксувати на пам'ятному знаку найвищу нагороду або ж ту, яку заповів сам воїн.
Заступниця директора ДУ "НВМК" Світлана Строкач щодо релігійних символів додала, що всі зауваги, які надали представники різних релігійних конфесій, будуть враховані під час наступних стадій проектування об'єкта. В тому числі особливості та традиції поховання. А також побажання, щодо окремих секторів та окремого входу на них.
Військовослужбовець ЗСУ Тарас Іщик презентував свої напрацювання щодо намогильних споруд, зокрема він запропонував розмістити фото військовослужбовців не на самому надгробку, а зліва від нього на табличці і ключову інформацію про полеглого чи полеглу нанести також шрифтом Брайля. Окрім того, на звороті намогильної споруди Тарас Іщик пропонує для кращої навігації нанести прізвище Героя.
Обговорення матеріалу намогильних споруд
Окрім того, учасники торкнулися питання матеріалу намогильних споруд, адже це той аспект, на якому держава категорично не має економити. Наразі ескізний проєкт передбачає встановлення намогильних споруд із натурального каменю. Проте питання це дискусійне та відкрите. Багато хто з присутніх експертів підтримали матеріал — мармур.
Нагадаємо, що 8 грудня 2023 року Верховна Рада ухвалила закон, необхідний для вирішення земельних питань щодо початку будівництва та експлуатації Національного військового меморіального кладовища.
Національне військове меморіальне кладовище – загальнонаціональне місце вшанування та увічнення пам'яті загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Ідея створення Національного військового меморіального кладовища націлена на створення цілісного та унікального меморіального комплексу, який реалізує фундаментальні засади державної політики у сфері вшанування та увічнення пам'яті померлих (загиблих) Захисників та Захисниць України.
Меморіальний комплекс передбачає не тільки наявність військового кладовища з усіма необхідними ритуальними спорудами для організації почесних поховань загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також тут буде музейний комплекс, який увічнить пам'ять померлих (загиблих) Захисників та Захисниць України та зафіксує для майбутніх поколінь їхній внесок у захист української державності.
Національне військове кладовище — це не лише про пам'ять, а й про майбутнє. Адже важливою складовою мотивації та підняття морального духу військовослужбовців є віра і впевненість у тому, що держава не забуде їх після їхньої загибелі на полі бою. Їхня жертовність буде гідно пошанована. А їхнім родинам не доведеться проходити кола пекла, займаючись похованням.
Варто пам'ятати, що Національне військове меморіальне кладовище — це місце світлої пам'яті про всіх полеглих за Україну захисників і захисниць, місце, що через десятиліття розповідатиме майбутнім поколінням про подвиг українських героїв і демонструватиме ціну нашої боротьби усьому світу.
