"Парад на Софіївській площі українських військ"

105 років тому опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії. На святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

 
Проголошення Акту Злуки на Софійській площі в Києві, 22 січня 1919 року

Сьогодні надзвичайно важлива дата в літописі нашої державності – День Соборності України. 105 років тому, саме опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії.

Цього дня хочу нагадати усім, що на святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв саме певний український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

Так, ще у оприлюдненому попередньому плані того заходу говорилося, після прибуття на площу Директорії, ради міністрів та делегації від Галичини "військовий оркестр грає зустріч". Далі після молебню планувалося, що оркестр грає гімн та розпочнеться військовий парад.

 
Газетний анонс святкового заходу напередодні Свята Злуки

Власне ж у газетному репортажі про ту подію читаємо, як об 11 годині "під звуки музики почали збиратися на майдані військові частини всіх родів зброї, делегації та учні середніх шкіл". У інших спогадах говорилося, що "в'їзд членів Директорії на площу привитав народ грімким "Слава", а оркестра відіграла національний гимн".

Традиційно цього дня повідомлення про події того ілюструються одними й тими ж історичними ілюстраціями - Актом Злуки з фондів ЦДАВО та відомими світлинами з Софіївської площі.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

Проте нині навіть дослідникам Української революції практично невідомо, що у спадщині відомого українського мистця-баталіста Леонида Перфецького є картина, котра має назву "Парад на Софіївській площі українських військ". Вона є одним з варіантів іншої його відомої роботи, яка залишилася у кількох версіях і історія якої нині лишається іще недослідженою.

 
Леоніда Перфецький "Парад на Софіївській площі українських військ"

Наразі не можна зрозуміти, чи сюжет картини відбиває якусь конкретну подію, але з огляду на те, що подія на ній відбувається зимової пори, видається, що митець міг робити натяк і конкретно на події проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року.

Можливо зображена на ньому мить була Перфецьому навіяна спогадами Льонгина Цегельського про кінець святкової дії тієї днини, і які є ніби її логічним сугоголосним супроводом - "Військова музика, що грала цей марш, з'явилася в тій широкій вулиці, яку через збиті товпи провели поперед нас військові кордони. А за музикою військові колони в ритмічному рухові. Лави за лавами. Музика дійшла перед нас. Її капельмайстер засалютував нам своєю батутою, і музика скрутила вбік з дороги та станула проти нас, лишаючи поміж собою і нами широку вулицю.

Цією вулицею йшли тепер дефілюючі колони, разом понад 10,000 мужа. Перша появилась кіннота — придніпрянці. Коні чудові, козаки один в одного! Їхали свобідно, по-козацьки, вигукуючи "Слава!", махаючи шапками або й підкидаючи їх вгору та ловлячи їх знову".

Олексій Мустафін: Свідок Армагеддона

Навесні 1457 року до нашої ери в долині біля міста Мегіддо фараон Тутмос III Менхеперра – найбільший з найвідоміших нам завойовників в історії Давнього Єгипту – здобув найблискучішу свою перемогу. Цю битву вважають першою детальною описаною битвою в історії людства. І місцем останньої битви добра і зла, біблійним Армагеддоном.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.

Володимир Мула : Любов до гокею перемогла любов до України

"Найкраще, що коли-небудь траплялося з гокеєм! Забий 900. Я міг би придбати тобі автівку!" - сказав Вейн Ґрецкі московиту Овєчкіну після встановлення нового рекорду за кількістю забитих шайб в НГЛ. Для українців, які щодня втрачають найкращих, бачити і чути таке від людини, яка на камеру визнає себе українцем, збирає кошти на медикаменти, виступає на телебаченні із закликом не допускати московитів до міжнародних змагань - просто ганебно.