Бандера кольору "олива"

Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись). Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.

 
Кольоризація фото Тетяни Терехової

Найстаріше фото Степана - у чудовій волонтерській кольоризації Тетяни Терехової для видавництва Наш Формат. Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись).

Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.

Коричнева хустка - це хустка тогочасного 5-го куреня юнаків імені князя Ярослава Осьмомисла в Стрию, в якому виростав юний Бандера. І в який він вступив лиш з третього разу, попередньо підтягуючи свій фізичний стан (слабаків не брали, бо "Пласт для всіх, але не всі для Пласту"). В цьому курені разом із Бандерою виростав, наприклад, майбутній генерал УПА Олекса Гасин - начальник ГВШ (Головного військового штабу - предтеча Генеральний штаб ЗСУ).

Жовто-чорні стяжки на плечі - це символ гуртка "Вовк" до якого належав "Ганді" (саме таким було перше пластове псевдо Бандери, який захоплювався відомим лідером індійського спротиву). В діаспорі практику маркування гуртків стяжками замінили на американську традицію круглих чорно-білих сильветок.

А в 20-40-х роках по кольору стрічок можна було дізнатись назву гуртка. Кількість назв була вичерпною і невеликою. У варіантах були лише назви звірів. Гурток Степана обрав собі символічного звіра, якого наслідував - звіра, який в наші дні став символом українських ССО.

Бандера виростав у сорочці кольру хакі, тепер популярно званою - "олива". Очі у Степана дійсно були сині. А народився він в останні дні грудня, але батько-священник прагматично записав сина датою, яка би при мобілізації давала дитині можливість потрапити в "річник" на рік пізніше.

Степану ця батькова хитрість не знадобилась - самобілізувався ще 18-літнім в бойову організацію УВО на чолі із Євгеном Коновальцем. І працював по лінії - сучасними словами - ІПСО. СКОБ!

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.