"Пластова спецоперація" в Естонії

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО. Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії.

 

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО.

Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії. І це був чудовий приклад, як взірцевий і популярний офіцер - публічно русскій - став зрадником.

Починалось все буденно. Група пластунів і приятелів Пласту, які розвивали оборонну спеціалізацію та працювали з молоддю в цьому напрямку - поїхала в Естонією.

В Україні мало хто знає, що естонці мали свій аналог українського батальйону "Нахтігаль". У них це була "Ерна", створена на базі фінської армії. Десант з моря, зануреня на окуповану московитами територію, врятування багатьох життів, яким загрожувала смерть з боку агонізуючого сталінського режиму.

З 1993 року в Естонії проводяться змагання підрозділів ССО різних країн НАТО і не тільки (наприклад китайці теж себе пробували). Групи, які висаджуються з моря, кілька днів виловлюються по всій країні Силами оборони (все, майже, як в реальності).

Так от неофіційна пластова група прибула в Естонію вивчати досвід. Традиційно власним коштом (держава в той час продовжувала активно розпродувати і різати на брухт військову техніку, бо воювати ніхто не збирався). Так діючі і майбутні інструктори, а згодом й учасники табору "Легіон" дізнались про багато чого нового від справжніх інструкторів НАТО. Від тактичної медицини, про існування якої в нас ще мало хто знав, до…. багатьох різних цікавих речей.

Група допустилася однієї помилки - диск із фото приймаюча сторона вирішила відправити поштою… Пошта прийшла, але паралельно на ряді сайтів-помийок зʼявились світлини, як "настоящіє інструктора НАТО обучают (багато різних епітетів) інструкторов с Украіни". Партія Вітренко, яка тоді була парламентською, грозилась традиційно розібратись і наказать. Але популісти роблять лише заяви і про "скандал" всі швидко забули.

Естонці почали свої розслідування. Неформально пояснили в чому суть справи і що справою займається їхня контррозвідка (що було далі - написав вище). Ну а українські інструктори продовжували займатись формуванням оборонної свідомості серед молоді. На громадських засадах.

А коли прийшов час, то керівник групи (пластун-скоб, до речі), як і годиться, пішов добровольцем в ЗСУ. В Сили, які йому були найближчі.

З днем волонтера тебе, Друже! І всіх тих волонтерів, які працювали для оборони країни ще тоді, коли це не було модним. СКОБ!

Напис на медалі з латинської (ще дохристиянської) перекладається приблизно так: "За вівтарі і ватри". Згодом трансформувалось у "За Бога та Батьківщину".

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.

Володимир Бірчак: Не можна здавати своїх. Не кошерно

Роздуми з приводу "Другого польсько-українського Комюніке".

Борис Ґудзяк: Владика Борис Ґудзяк про те, як професор Рудницький врятував його студентську репутацію

Професор Леонід Рудницький відійшов у вічність 8 грудня на 89 році життя.

Юрій Юзич: Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.