Визнати депортацію українців виправданою - політичне, а не правове рішення Польщі

Українські історики пояснили, що не так з рішенням польського прокурора, який закрив розслідування і назвав гуманною акцію «Вісла»: ігнорує факти та спровоковане політичними причинами.

Як відомо, прокурор Інституту національної памʼяті Польщі (ІПН) закрив розслідування комуністичного злочину проти людяності – примусової та несподіваної депортації навесні 1947 року 150 000 українців, відомої як акція "Вісла".

Прокурор ІПН ствердив, що "військова операція відбувалася гуманним чином" та мала "попереджувальний та охоронний характер". "Не було виявлено дій, які б наносили громадську або приватну шкоду", — йдеться в офіційному повідомлені ІПН.

Слідство також "не виявило" зловживань чи перевищення повноважень при прийнятті рішення про масове виселення.

Центр досліджень визвольного руху, українська неурядова дослідницька організація, член Європейської платформи памʼяті та сумління, проаналізував рішення прокурора ІПН та оприлюднив історико-правову позицію щодо нього. Документ опубліковано на сайті організації

У ньому стверджується, що "рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам та документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як з польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН".

"Докази однозначно вказують, що акція "Вісла" мала примусовий характер (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом.

Тобто була депортацією або примусовим переміщенням населення.

До поміщених до концентраційного табору у Явожно осіб застосовувались тортури та катування, а заборона повертатись під загрозою повторної депортації або концентраційного табору, була переслідуванням групи, яка підлягає ідентифікації, з національних мотивів у зв'язку з проведенням депортації та примусового переміщення цієї групи.

Усе це згідно з нормами міжнародного права — ознаки злочину проти людяності", — пояснює юрист та історик Сергій Рябенко, представник від України в міжнародному проєкті International Justice for the Communist Crimes of the Platform of European Memory and Conscience.

В оприлюдненому документі проаналізовано аргументацію прокурора ІПН та стверджується, що "прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля, які мали всі ознаки комбатантів.

А отже ухвалення рішень про переміщення цивільного населення з причин, пов'язаних із таким конфліктом, за умов відсутності нагальних потреб військового часу (як це було у 1947 році) згідно з нормами міжнародного права мало ознаки воєнного злочину".

Спроба прокурора ІПН "виправдати" дії влади комуністичної Польщі по відношенню до громадян останньої мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів "виправдати" репресії радянського тоталітарного режиму, насамперед, масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар та поляків.

"Висновки прокурора мають небагато спільного із проведенням всебічного, об'єктивного та незалежного розслідування, а викликані радше причинами, що мають політичний характер", — йдеться в оприлюдненому аналізі.

Водночас понад сотня польський істориків, інтелектуалів та громадських і культурних діячів оприлюднили відрикритий лист до керівництва обох палат Парламенту Польщі де висловили протест та засудження рішення Інституту національної пам'яті про припинення розслідування щодо визнання акції "Вісла" злочином. Вони назвали рішення скандальним і вимагають реакції найвищої влади та однозначної оцінки акції "Вісла" як злочинної . 

Довідка:
28 квітня 1947 року, розпочалася операція польської комуністичної влади, під час якої викинено з рідних домівок близько 150 тисяч українців. Людей вивозили за сотні кілометрів, тих, хто намагався вчиняти спротив — вбивали. Операцією "Вісла" Польща "очистила" від українців їх етнічні території і поклала край українському визвольному руху на цих землях (не залишилося людей, які його підтримували), вирішивши таким чином "українську проблему в Польщі".

Ця операція стала завершальним акордом Другої польсько-української війни, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни, розпочавшись 1942 року на Холмщині (тепер територія Польщі). Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки — бажали відновлення довоєнних кордонів.

Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій. Найбільш брутальним етапом цього стала операція "Вісла" у 1947 році.

Володимир Стецик: День, коли все змінилося

Суперечки про скільки днів війні повертають мене до давнього запитання: а що було до 20 лютого 2014? Коли росіяни почали по-справжньому воювати з Україною? Ще в серпні 1991 року? З моменту виникнення московського князівства, чи 20 років тому, коли кремль остаточно відчув, що втрачає Україну?

Юрій Юзич: Сотники Армії УНР із Куп’янська

В Армії УНР воювало щонайменше 6-ро старшин (офіцерів), уродженців Куп'янська.

Ігор Бігун: Пам’яті дослідника та популяризатора УПА Владислава Сапи

4 листопада раптово та передчасно помер мій приятель та однодумець, невтомний дослідник і популяризатор історії Української повстанської армії Владислав Сапа. Йому було лише 32 роки — народився 1 травня 1992-го.

Віталій Скальський: «Крутянці» Кушніри: верифікація історичними джерелами

У різних виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим". Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?