Єротей Будний – забута жертва Ясського процесу над українцями 1942 року
Щоразу, коли я переглядаю списки українських діячів, засуджених військовим румунським судом в Яссах в 1942 році, мене охоплює жаль за скаліченими долями молодих людей, наймолодшому з яких, Іванові Руснакові, на момент винесення присуду сповнилося щойно 15 років! Однак ви змарнуєте свій час, шукаючи бодай якоїсь інформації про нього, чи про 22 літню Лідію Щербанович, засуджену того ж дня 31 березня 1942 року до 12 років каторги.
Щоразу, коли я переглядаю списки українських діячів, засуджених військовим румунським судом в Яссах в 1942 році, мене охоплює жаль за скаліченими долями молодих людей, наймолодшому з яких, Іванові Руснакові, на момент винесення присуду сповнилося щойно 15 років!
Однак ви змарнуєте свій час, шукаючи бодай якоїсь інформації про нього, чи про 22 літню Лідію Щербанович, засуджену того ж дня 31 березня 1942 року до 12 років каторги – їхні долі не цікаві ані українським історикам, ані тим галасливим націоналістичним політикам-революціонерам, які намагаються в'їхати до Верховної Ради на костях цих мучеників. Я помінив собі увічнити пам'ять про кожного з забутих борців за свободу української Буковини своїми невеликими документально обґрунтованими генеалогічними розвідками, тож поможи мені в цьому, Боже!
В долучених двох відомих мені списках українських жертв румунської сваволі в 1942 році разом налічується 25 осіб; насправді ж того року переслідувань зазнали тисячі українських активістів з цілої Буковини. Всіх, хто має їхні фотографії, або документи про них, прошу надіслати мені їхні копії для опрацювання і подальшої публікації.
Сьогодні ж, завдяки збереженим в архіві професора Яреми Тевтуля фотографіям ми маємо змогу наочно прослідкувати короткий життєвий шлях одного з них, Єротея Будного, який загинув, не доживши навіть до двадцяти років.
Його точна дата народження і смерті була невідома навіть близьким родичам – а мати Я. Тевтуля Дарина (07.08.1911-29.05.1989) була старшою сестрою Єротея! Лише зі знайденої нещодавно метрики хрещення Єротея Будного стали відомими докладніші біографічні інформації про нього.
Він народився 6 жовтня 1922 року в греко-католицькій сім'ї спадкових чернівчан в будинку на вулиці Тальґассе (strada Vaii, вулиця Короленка), 2b, де кілька поколінь його предків виготовляли у власній майстерні меблі для чернівчан. Батько Костянтин був сином такого ж як і він меблевого столяра Миколи Будного та Марії, уродженої Горчак; його мати Юліана була дочкою Володимира Робачека, брата чільних українських громадсько-культурних діячів в Чернівцях Івана ти Кирила Робачеків та Марії, уродженої Зелінської.
Обряд хрещення в чернівецькій греко-католицькій церкві провів 25 листопада отець Василь Ощипко; хрещеними батьками при цьому були Єротей Цвйок, майстер-коминяр і відомий активіст українських громадських організацій, та Єфрозина Лабчинська, дружина Івана.
Про українські народні традиції, які плекалися в родині Костянтина Будного/Юліани Робачек краще від багатьох слів розповість перша фотографія Єротея в день, коли йому минув рік. Він сидить в центрі на руках своєї матері, ліворуч від нього стоять його сестри Дарія і Меланія, і всі вони одягнуті в українські народні строї, причому не театральні, а справжні, яких сьогодні годі розшукати. Таким чином чернівчани демонстрували свою українськість в перших роках румунської окупації Буковини!
В вересні 1929 року Єротей пішов на навчання до школи, для чого мати 04.09.1929 року вибрала в церкві його першу метрику народження і хрещення. Маленький, чемний хлопчик з розумним поглядом – таким бачимо його на першій шкільній фотографії. Зосередженим і серйозним бачимо його на фотографіях останнього шкільного року 1939-1940 в колі таких самих, як він шкільних товаришів з ліцею Арон Пумнул (колишньої першої гімназії) та після концерту чернівецького шкільного струнного оркестру в Бухаресті 4 квітня 1940 року, в якому Єротей демонстрував своє вміння гри на скрипці. А на останніх в його житті фотографіях він вже романтичний юнак, що пильно виглядає своє майбутнє, якого в нього вже ніколи не буде!
На початку 1942 року Єротея Будного арештувала румунська поліція серед тих трьох тисяч буковинських і бессарабських українців, про яких писав у своєму меморандумі до міністерства закордонних справ Німеччини від 16 квітня 1942 року Андрій Мельник, та етапувала більшість з них до Ясс, де в великодню п'ятницю військовий суд виніс свій вирок. "Брата знов взяли, страшили розстрілом", – згадувала його сестра Дарія. – "Була маса арештованих які не мали нічого спільного з собою. Брат був звільнений, але в тюрмі битий і зіпсований жолудок і помер в лікарні". Священник греко-католицької церкви в Чернівцях надписав дату смерті Єротея "+ 15 серпня 1942 року" над метричним записом про його народження, і на сьогодні це є єдиним документальним свідченням про загибель Єротея Будного.
В списку небезпечних для королівської Румунії українських діячів Буковини, укладеним чернівецьким обласним інспекторатом поліції, Єротей Будний як український іредентист і підбурювач займає почесне місце між Мирославом-Ананією Зибачинським та Ольгою Гузар. А список було укладено ще тоді, коли він був учнем!
Після другої окупації Буковини більшовиками в 1944 році НКВДисти не припинили стежити за давно вже покійним Ярком, але робили це якось недбало. В списку чернівецьких "ворогів народу" вони називали його "Святославом Будним" (за їхньою збоченою логікою Ярко=Ярослав=Святослав) і додали йому цілих 10 років життя. Іменували Ярка раз Бодрим, раз Будним в протоколах допиту провідника ОУН Мирослава Гайдука, який, так само як і його проклята українським народом революційна начальниця "Мотря" (Артемізія Галицька), здав в руки НКВС десятки учасників українського підпілля.
З цих протоколів довідуємося, за що ж замордували двадцятирічного Єротея Будного? За те, що він надав притулок у своєму домі в Чернівцях бандерівському вождю Михайлові Колотилу на псевдо "Кобзар", який досить довго мешкав в домі Будних, ховаючись від румунської поліції. Обидва згаданих "вожді", "Мотря", і "Кобзар" дожили на волі до глибокої старості, купивши її ціною зради, а думку обдуреної ними молоді висловила двоюрідна сестра Ярка Галина Робачек, яка два роки просиділа в румунській в'язниці, а в 1944 році відмовилася йти в бандерівське підпілля, висміявши дії агітаторші "Насті" (Ольги Керської). На жаль, Єротей Будний не встиг скористатися набутим досвідом!
Ad memoriam – Пам'ятаємо тебе, Ярку!
