Пам’яті Андрія Куцана "Звіздуна"

Члена ОУН (б) Андрія Куцана «Звідуна» поховали в Мюнхені біля могили Провідника.

 

Провід Організації Українських Націоналістів з глибоким сумом повідомляє, що 3 жовтня 2023 року в Мюнхені відійшов у вічність провідний член ОУН (б) та довголітній діяч на громадській ниві Андрій Куцан – "Звідун".

Народився 26 жовтня 1933 року в Микулинцях, Тернопільська обл., в патріотичній родині. Батьків звали: мама Олена, з дому Чарнецька, батько – Володимир. Обоє народилися в Микулинцях. Також у родині було дві сестри: Романа і Оксана, та брат Олег, останній народився вже в Німеччині. В 1933 році батько був репресований, поляки присудили йому три роки тюрми за те, що розповсюджував націоналістичну літературу.

У вимушену еміграцію 11-річним Андрій виїхав 14 березня 1944 р. з батьками, а сестер не встигли забрати через швидке просування фронту, їх виховала рідна тітка, й нині живуть в Україні. Скитання біженця Андрія Куцана привело його родину до Німеччини, де вони зупинилися в м. Іммельборні, земля Тюрингія, де німці їх притягнули до примусової роботи.

Після закінчення війни родина подалася до американської зони окупованої Німеччини. Там знайшли притулок у таборі ДіПі в Берхтесгадені до 1951 р. В ньому закінчив шостий клас народної школи і продовжував навчання в Українській гімназії по різних таборах, а іспит зрілості склав 25 червня 1955 р. в гімназії, що була в Людвігсфельді біля Мюнхену.

Вступив до Пласту в 1946 р. в Карльсфельді, а в таборі ДіПі "Орлик" у Берхтесґадені мгр. Ярослав Бенцаль прийняв Куцана в 1949 р. до Юнацтва ОУН. Присягу члена ОУН склав у приміщенні будинку на Цеппелінштрассе в 1955 р. в присутності д-ра Миколи Філя, після чого відбулася перша особиста зустріч із Провідником Степаном Бандерою.

Вищу освіту почав здобувати за сприяння Архиєпископа Івана Бучка в Мадриді, де поступив на економічний факультет, а коли вичерпалася стипендія продовжив вивчати економіку в Гайделберзькому університеті, в Німеччині. Однак, восени 1964 р. А.Куцан змінив напрям своїх студій, він поїхав до Риму вивчати філософію та богослов'я, а завершив ці студії в австрійському університеті в Іннсбруку 1970 р.

Під час перебування в Римі Куцан був свідком приїзду на 2-ий Ватиканський Собор Митрополита Йосифа Сліпого, якого звільнили з російського ГУЛАГу. Своїм історичним виступом перед єпископами з усього світу Патріарх Йосиф Сліпий виступив із закликом надати катакомбній УГКЦ права помісної Церкви у форматі окремого Патріархату.

Куцан був учасником динамічної діяльності Патріарха Йосифа Сліпого, який здвигнув у Римі Собор Святої Софії та побудував приміщення, в якому відновив діяльність Богословської Академії, заснував УКУ і створив для кандидатів у священики Колегію Святої Софії.

В 1970 р. А. Куцан одружився з донькою Степана Бандери Наталкою. Цивільний шлюб вони заключили в Регенсбурзі, де жили батьки А. Куцана, 22 липня 1970 р. Церковне вінчання відбулося в Торонто, куди після вбивства Провідника Степана Бандери мати Наталки Ярослава Бандера-Опарівська переїхала зі своєю родиною. Подружжя Андрія Куцана й Наталки Бандери поселилося в Мюнхені, а в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Софія і Орест.

Професійно Андрій Куцан працював програмістом у відомій німецькій авіакомпанії, яка виробляла літаки та гвинтокрили, саме у відділі виробництва гелікоптерів.

Друг Андрій тривалий час очолював Тереновий Провід ОУН (б) в Німеччині та входив до складу Проводу ОУН (б).

Світлої пам'яті Андрій Куцан був активним і на громадській ниві, зокрема в Пласті. Він входив до Дирекції педагогічного Товариства "Рідна Школа" в Мюнхені. Протягом довгих років був керівним членом Управи Українського Інституту Освітньої Політики (УІОП), який був створений в приміщенні на Цеппелінштрассе, щоб дбати про збереження політичної й історичної спадщини, яку створили наші великі попередники. Нині Андрій Куцан приєднався до когорти заслужених і відданих членів визвольного руху, про які наступні покоління зберігатимуть пошану та вдячну пам'ять.

Заупокійна Служба Божа в пам'ять спочилого в Бозі Андрія Куцана була відправлена 11 жовтня о 18-ій годині в кафедральному соборі Покрови і Св. Апостола Андрія УГКЦ в Мюнхені.

Похорон відбувся 12 жовтня на старій частині цвинтаря Вальфрідгоф, де поруч у мирі спочивають сл. пам. Провідник Степан Бандера й Наталка Бандера-Куцан.

Вічна їм пам'ять!

Київ, 12 жовтня 2023 р. Провід ОУН (б)

Мюнхен, 12 жовтня 2023 р.

Богдан Панкевич: Подія, яка засвідчила силу і зрілість громадянського суспільства. Спогади учасника Ланцюга Злуки

35 років тому 21 січня 1990-го відбувся грандіозний Ланцюг Злуки "Українська Хвиля" - живий ланцюг Львів-Київ. Присвячений вшануванню Акта Злуки 22 січня 1919 року. В часи СРСР це була наймасовіша акція протесту проти комуністичного режиму і свідчення про єдність українців. Зараз важко повірити, що все це вдалося організувати громадським активістам під проводом Народного Руху України без жодних засобів комунікації. Але близько мільйона людей взялися за руки і з'єднали обидві українські столиці.

Сергій Волянюк: Довкола подій 1945-го в селі Пужники

Питання, пов'язані з історією польсько-українських взаємин 1942–1947 рр., є досить важкими для обох держав. Вони стали заполітизованими, тому опинилися осторонь всебічного вивчення, аналізу та пошанування. На поодинокі голоси дослідників і дані з оригінальних документів державні діячі, медіа та громадськість, все менше звертають увагу. На противагу їм прийшли пропагандистські лозунги, заклики, статті, фільми та інші наративи насаджені зі сторони. Не винятком є ситуація довкола колишнього села Пужники, що до 1949-го існувало на півдні Тернопільської області.

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.