Найдорожча могила на цвинтарі Монпарнас в Парижі

У 1910 році молода українська анархістка, студентка паризького факультету медицини Тетяна Раш(ч)евська повісилася у своїй студентській кімнаті на вулиці Port Royal. Начебто від надмірної любові. 23-річну дівчину поховали у кутку кладовища Монпарнас. Дівчина зустрічалася з румунським лікарем, а той дружив із скульптором на прізвище Бранкузі. Бранкузі на той момент всього лише один з багатьох учнів Родена. За 200 франків він продає свою скульптуру "Поцілунок" для надгробної стели померлої Тетяни.

 

На фото найдорожча з могил монпарнаського кладовища. Про її історію я дізналася з новин, але хотіла побачити на власні очі.

Отже, у 1910 році молода українська анархістка (за одними джерелами), киянка (за іншими), росіянка (за третіми), студентка паризького факультету медицини Тетяна Раш(ч)евська повісилася у своїй студентській кімнаті на вулиці Port Royal. Начебто від надмірної любові. 23-річну дівчину поховали у кутку кладовища Монпарнас. Її надгробок повернений до кам'яної огорожі. Щоб відшукати —треба добре постаратися.

Дівчина зустрічалася з румунським лікарем, а той дружив із співвітчизником - скульптором на прізвище Бранкузі. Бранкузі на той момент всього лише один з багатьох учнів Родена. За 200 франків він продає свою скульптуру "Поцілунок" для надгробної стели померлої Тетяни.

Минає майже сто років. Бранкузі стає найдорожчим скульптором в історії мистецтва.

Його скульптури продаються на аукціонах за десятки мільйонів. А враховуючи, що створив їх автор всього біля 300, ціни ростуть в геометричній прогресії.

Паризький арт-торговець Гійом Дюамель за допомогою генеалога знайшов російських спадкоємців дівчини. За одними джерелами родичі ніколи й не чули про ніяку Тетяну. За іншими —у них дивом зберігся лист від матері Тані про те, що вона придбала скульптуру у Костянтина Бранкузі за скромних двісті франків. "Поцілунок" на даний момент оцінюють у суму від 50 до 80 мільйонів!

У 2006 році арт-дилер, в надії на швидкий грошовий куш, попросив у Мінкультури довідку про вивіз пам'ятки з території Франції. Тодішній міністр культури відмовився випустити скульптуру Бранкузі за кордон, вважаючи її власністю держави. Згодом скульптуру віднесли до національного надбання, а потім зареєстрували як історичну пам'ятку. Судова тяганина між Францією та спадкоємцями триває вже 15 років!

Родичі, за підтримки зацікавленого арт-торговця, затиснули скульптуру в дерев'яну будку, схожу самі бачите на що. На могилу направлено три камери і стоїть заборона наближатися та торкатися пам'ятника.

Якщо не мені —то хай не бачить ніхто! Культура, що тут скажеш.

Прикметно, що сама могила заросла травою, а фото нещасної Тетяни валяється на землі. За нього ж грошей не пропонують...

Богдан Червак: Андрій Мельник і масакра у Львові 1925 року

16 вересня 1925 року серед ночі озброєні кийками охоронці вривалися у тюремні камери, силоміць викидували на коридор в'язнів і там починали їх бити кийками. У камеру, де перебував Андрій Мельник, направили двох головорізів Бора і Стонжка, що мали садистські нахили.

Олексій Мустафін: Свідок Армагеддона

Навесні 1457 року до нашої ери в долині біля міста Мегіддо фараон Тутмос III Менхеперра – найбільший з найвідоміших нам завойовників в історії Давнього Єгипту – здобув найблискучішу свою перемогу. Цю битву вважають першою детальною описаною битвою в історії людства. І місцем останньої битви добра і зла, біблійним Армагеддоном.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.