Хто зриває створення Національного військового кладовища для поховання загиблих героїв?

18 серпня Український інститут національної пам'яті розмістив на своєму сайті дивний текст під заголовком «Повернення до початкового місця розташування Національного військового меморіального кладовища поряд із Південним кладовищем міста Києва має прискорити його будівництво». Навесні 2023 року Міністерство культури й інформаційної політики запропонувало розмістити НВМК на Броварському шосе поблизу Биківні, але ця ділянка не підходить. Треба, мовляв, повернутися до розгляду ділянок, які пропонувалися раніше. Зокрема, біля Південного кладовища між Вітою-Поштовою і Глевахою. Це, нібито, прискорить будівництво НВМК. Щоб зрозуміти, про що і для чого написаний цей дивний текст, слід нагадати про те, що у ньому не написано.

 

18 серпня Український інститут національної пам'яті розмістив на своєму сайті дивний текст під заголовком "Повернення до початкового місця розташування Національного військового меморіального кладовища поряд із Південним кладовищем міста Києва має прискорити його будівництво".

Не новина, не аналітика, не офіційне звернення чи нормативний акт, а дивне повідомлення. Його зміст зводиться до того, шо давно ведеться робота зі створення Національного військового меморіального кладовища (НВМК), у 2022 році ухвалено рамковий закон.

Навесні 2023 року Міністерство культури й інформаційної політики запропонувало розмістити НВМК на Броварському шосе поблизу Биківні, але ця ділянка не підходить. Треба, мовляв, повернутися до розгляду ділянок, які пропонувалися раніше. Зокрема, біля Південного кладовища між Вітою-Поштовою і Глевахою. Це, нібито, прискорить будівництво НВМК.

Щоб зрозуміти, про що і для чого написаний цей дивний текст, слід нагадати про те, що у ньому не написано.

Виділення конкретної ділянки для НВМК біля Биківні – не просто "пропозиції МКІП", а норми закону, ухваленого Верховною Радою у травні 2023 року.

Цей закон внесений десятками депутатів від різних фракцій і проголосований одностайно (322 голоси за, ніхто не проголосував проти і не утримався). Ні Український інститут національної пам'яті, ні МКІП, ні міноборони, ні мінветеранів не мали заперечень проти його ухвалення. Навпаки, і парламент, і урядові структури, і Київська міська держадміністрація разом працювали над цим документом і мали консолідовану позицію.

Рішення парламенту відкрило шлях до швидкого створення меморіального кладовища на Броварському шосе поблизу Биківні. Місце правильне з точки зору логістики (поруч з Києвом, зручні можливості дістатися транспортом) та ідеї (поруч поховання жертв репресії і тих, хто зараз захищав свободу).

Що ж сталося, що УІНПу раптом ділянка стала непідходящою, і чому ж про таку важливу річ як ухвалений парламентом закон про її виділення не сказано ні слова?

А сталося те, що Закон, який 8 травня був переданий на підпис президенту, досі не підписаний. Хоча стаття 94 Конституції зобов'язує главу держави підписувати закони або повертати їх з зауваженнями до парламенту протягом 15 днів. А "у разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений".

Цей строк минув 23 травня, тобто три місяці тому. Але закон так і не підписаний. І таке грубе порушення Конституції Володимир Зеленський демонструє далеко не вперше. Пригадуєте, як ми всією країною цілий рік вибивали у президента підпис під законом про заборону ввезення видавничої продукції з Росії? Загалом же таких законів, не підписаних місяцями чи навіть роками, на Банковій лежить уже три десятки.

Тож відповіді на запитання, хто зволікає зі створенням Національного військового меморіального кладовища і яке призначення дивного тексту на сайті УІНП - очевидні і зрозумілі.

Так само очевидна і відповідь на запитання, що робити, щоб, як пише УІНП, "прискорити його будівництво".

Президент має виконати свій конституційний обов'язок і невідкладно підписати ухвалений парламентом закон. Саме це і запустить нарешті довгоочікуване будівництво Національного військового меморіального кладовища. Час припинити зневагу до загиблих героїв.

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.

Віктор Остапчук: На схилі літ пожив в самостійній Україні. Пам'яті Петра Остапчука

30 тому відійшов у вічність мій батько Петро Остапчук. В статті коротко його життєвий шлях від с. Верби в 1915-му до тої самої Верби в 1994 році: хутір, семінарія в Крем'янці, в'язниця в Дубні, просвітянство на Холмщині, філософія в Берліні, газета "Волинь" у Рівному та "Пінська правда" на Поліссі, втечі від НКВД та німецького СД, еміграція і повернення в Україну. Там і Гоголь, і Берестечко, Штуль і Самчук, та Сеник і Сціборський. Та після смерті з гробу удар по УПЦ-МП...