Пам'яті "Сивого"

Три роки тому, помер воїн доброволець - Владислав Бунецький на псевдо "Сивий". Тато пана Владислава воював проти московських окупантів в дивізії "Галичина". Згодом про це дізналися вороги і відправили всю сім'ю в Сибір. Владислав повернувся в Україну через кілька десятиліть. З початком російсько-української війни пан Владислав розповідав жителям Луганщини, що росія - наш ворог.

 

Три роки тому, помер воїн доброволець - Владислав Бунецький на псевдо "Сивий"! Вмощуйтесь зручніше, я вам розкажу його історію.

Тато пана Владислава воював проти московських окупантів в дивізії "Галичина"! Згодом про це дізналися вороги і відправили всю сім'ю в Сибір. Владислав повернувся в Україну через кілька десятиліть.

Він разом з дружиною, виховував троє діти, але трапилося горе - дружина померла. В 2014 році, пан Владислав познайомився з жінкою, яка мешкала на Луганщині. Їхнє знайомство переросло знову в дорослу любов і спільне життя.

З початком російсько-української, пан Владислав розповідав жителям Луганщини, що росія - наш ворог. Він розказував тамтешнім мешканцям, що це московія розстрілює їхні території, щоб викликати гнів до українських воїнів.

- Наша армія стояла за тридцять кілометрів до мого містечка по якому час від часу привітали міни, снаряди. Я пояснював луганчанам, що не можуть українські міни так далеко долітати, ми бачили, що це окупанти обстрілюють нас. Проте більшість жителів були засліплені ненавистю і вірили в російську пропаганду - розповідав мені пан Владислав свою історію, коли я познайомився з ним на позиціях в місті Мар'їнка у 2016 році.

Пройшло кілька тижнів і пана Владислава здали окупантам місцеві жителі. Повторилася історія батька Владислава, якого теж здали свої.

Російські найманці знущалися над чоловіком, якому на той час було 64-ри роки. На щастя, дружина пана Владислава продала своє золото, позичила грошей і викупила свого чоловіка з полону. В ночі, він взявши з собою банку тушонки, хлібину, покинув Луганщину і полями, пробився до української армії. Згодом, дружина теж покинула Луганщину і переїхала до чоловіка на Львівщину.

Біль роз'їдав душу політв'язня, який десятиліттями терпів знущання московитів. Він не розумів, чому має тепер страждати від внуків тих, хто колись знищував українців. Під такими емоціями, Владислав Бунецький приймає рішення їхати на фронт, хоча мав уже 68 років.

Нас було десятки молодих бійців на базі і ми не розуміли, що робить цей дідусь на фронті. Згодом, боєць на псевдо Сивий, попадає на позиції під Мар'їнкою і тут нашому здивуванні не було меж. Пан Владислав копав, носив мішки на рівні з усіма. Виходячи чергувати на позицію, він тільки чекав моменту, щоб постріляти.

До речі, подивіться відео, ми записали його на самій позиції після чергування пана Владислава.

Більше року Сивий був на позиціях, а згодом у нього почалися проблеми із здоров'ям і він повернувся до дому. 9 серпня 2019 року, Владислав Бунецький помер, так і не дочекавшись перемоги.

Обов'язок всіх, хто воює, хто живе в Україні зробити так, щоб мрія за яку воював і помер доброволець Сивий - стала реальністю. Вільна і благополучна Україна.

Вічна пам'ять, Друже Сивий.

Богдан Червак: Андрій Мельник і масакра у Львові 1925 року

16 вересня 1925 року серед ночі озброєні кийками охоронці вривалися у тюремні камери, силоміць викидували на коридор в'язнів і там починали їх бити кийками. У камеру, де перебував Андрій Мельник, направили двох головорізів Бора і Стонжка, що мали садистські нахили.

Олексій Мустафін: Свідок Армагеддона

Навесні 1457 року до нашої ери в долині біля міста Мегіддо фараон Тутмос III Менхеперра – найбільший з найвідоміших нам завойовників в історії Давнього Єгипту – здобув найблискучішу свою перемогу. Цю битву вважають першою детальною описаною битвою в історії людства. І місцем останньої битви добра і зла, біблійним Армагеддоном.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.