Повернення крутянця

Про цього хлопця-крутянця більше 100 років знали лише прізвище.

Списки розстріляних під Крутами захисників вперше стали оприлюднювати у пресі у березні 1918 року, через кілька тижнів після Крутянського бою та через кілька днів після звільнення Києва від більшовиків.

У тих списках був Головащук. Або в іншому написанні – Головощук. Без імені. Була ще згадка про його членство у Всеукраїнській фельдшерсько-акушерській спілці (це – цікавий момент, бо виходить, що з 28 розстріляних більшовиками під Крутами щонайменше семеро були причетні до медицини – тож чи не був це якийсь санітарний загін?).

Надалі українці забули про Головащука на десятиліття. Хіба що батьки, родичі та найближчі друзі знали і пам'ятали.

У 1958 році вийшла книга Семена Збаразького "Крути", у якій автор спробував зібрати усі доступні йому відомості про бій та його учасників. Головащук там був згаданий. Але, знову без імені.

У 1994 році Олександр Коваленко опублікував у часописі "Київ" статтю "Ми рвали одвічнії пута", у якій вказав, що в архівних документах Українського народного університету в Державному архіві міста Києва йому вдалось знайти перелік зарахованих на історико-філологічний факультет. І серед них - Кирило Головащук. Це було перше уточнення імені, а лише прізвища Героя.

Нещодавно у Державному архіві м. Києва вдалось знайти особову справу студента на прізвище Головащук.

У цій справі відклалось лише три документи. Але й вони допоможуть нам трішки дізнатись про біографію крутянця.

Перший документ – це свідоцтво про закінчення Київської земської фельдшерсько-акушерської школи (у цій школі навчався ще один крутянець – Олександр Борозенко-Конончук). Звідси ми можемо дізнатися повне ім'я та по-батькові нашого героя – Головащук Кирило Єрофійович, дату його народження – 8 червня 1896 року (за старим стилем), час навчання у фельдшерсько-акушерській школі – з 1 вересня 1912 по 28 лютого 1916 рр. та отримане ним звання "медичного фельдшера".

На жаль, не вказано місця народження, але на звороті свідоцтва є приписка, що Кирило Головащук був стипендіатом Сквирського повітового земства. А це суттєво звужує поле пошуку місця народження чи проживання Кирила – до Сквирського повіту Київської губернії. Адже людина з-за меж повіту не могла би отримувати стипендію від цього земства.

За допомогою сайту FamilySearch, в оцифрованих метричних книгах Сквирського повіту знаходимо, що прізвище Головащук/Головощук/Головищук концентрується у селі Соболівка Корнинської волості Сквирського повіту.

Кирила Єрофійовича Головащука серед індексованих записів немає. І це засмучує. Але у метричній книзі церкви села Соболівка за 1851 рік є згадка про народження Єрофея Головощука. Погодьтеся, співпадіння імені, прізвища та села, а також вікова різниця у 45 років можуть давати підстави для обережного твердження, що знайдений нами Єрофей Головощук є батьком крутянця Кирила Головащука.

Метрична книга за 1896 рік з цього села, де може бути запис про народження Кирила, зберігається у Державному архіві Житомирської області, але поки що не оцифрована. Якщо хтось має час і натхнення перевірити моє припущення, то прошу: Державний архів Житомирської області, ф.1, оп. 77, спр. 1820, 1823, 1836, 1844, 1850.

Другий документ – заява Кирила Головащука з проханням зачислити його слухачем на історико-філологічний факультет Українського народного університету від 25 вересня 1917 року.

А третій документ – теж заява, до ради професорів Українського народного університету, з проханням перевести його на медичний факультет.

І тут є кілька цікавих моментів.

По-перше, дата заяви – 12 січня 1918 року (ст.ст.), тобто за кілька днів до бою під Крутами і чи не в день від'їзду з Києва на фронт.

По-друге, у "шапці" Кирило позначив себе студентом правничого факультету. Отже, щось з історико-філологічним факультетом, як кажуть, "не склалось".

По-третє, у підписі він вказав свою посаду та місце роботи – "лікарський помішник Українського військового генерального шпиталю". І це важливо, бо на такій же посаді і у тому ж шпиталі працював інший крутянець – Микола Чижов.

Ну, і останнє, що, можливо, дещо підважить наші романтично-ідеалістичні уявлення про добу революції: резолюція "зачислити на медичний факультет" накладена аж 14 квітня 1918 року. Уже після трагічної загибелі Кирила Головащука та майже через місяць після похорон крутянців у вільному Києві.

Отже, крутянець Кирило Головащук народився 20 (8) червня 1896 року у Соболівці Сквирського повіту Київської губернії (тепер – Брусилівська ТГ Житомирського району Житомирської області).

У 1912-1916 роках навчався у Київській земській фельдшерсько-акушерській школі (нині – Перший Київський медичний коледж). Восени 1917 року став студентом Українського народного університету у Києві та членом Всеукраїнської фельдшерсько-акушерської спілки.

Станом на початок 1918 року працював лікарським помічником в Українському генеральному військовому шпиталі (нині це – Головний військовий клінічний госпіталь). Виїхав на протибільшовицький фронт та у бою під Крутами потрапив у полон.

Був розстріляний більшовиками 29 або 30 (16 або 17) січня 1918 року. Перепохований на Аскольдовій могилі у Києві 19 березня 1918 року.