На конкурсі геноцидів росіяни посіли би третє місце – після Камбоджі та Руанди

Прочитавши про геноцид хуту над тутсі,

Останній хант убив останнього мансі. (с)

Войцех Тохман, "Сьогодні ми намалюємо смерть". Репортаж про руандійський геноцид хуту проти тутсі 1994 року

Я давно хотів перекласти цю книжку, але всередині себе водночас боявся її перекладати. Для наших видавців, починаючи з 2011 року, відколи вона вийшла в Польщі, все, що відбувалося тоді в Руанді 1994 року, було чимось настільки інопланетним, що наближалося до чистої абстракції. Нарешті тепер, схоже, все склалося. Тепер це не абстракція.

Геноцид у Руанді – 100-денна "фабрика смерті", яка забрала на той світ мільйон людей. Класичний формат первісного (біблійного) братовбивства в сучасних умовах: землероб Каїн (хуту) вбиває пастуха Авеля (тутсі).

Евфемізм "фабрика смерті" дуже сильно "цивілізує" руандійський геноцид. Бо це була не фабрика, а щось інше, набагато стрьомніше і глибинніше, а водночас набагато приземленіше і примітивніше. "Бенкет смерті" або "учта смерті" було би точніше, але романтизація тут теж зайва. Це був тріумф смерті від мачете, мотик і палиць.

Що спричинило цей геноцид – окрема історія. І взагалі, про цю книжку потрібно буде говорити, коли вона вийде українською, бо в руандійському геноциді, наче у краплі води, показано первісно-примітивну, ірраціональну механіку ненависті одних проти інших.

І геноцид українців росіянами нині має чимало спільного з руандійським, бо насамперед обидва геноциди – рукотворні приклади перетворення ресентименту на національну ідею за допомогою ЗМІ. У Руанді це було "Радіо Тисячі Пагорбів". У рф – усе телебачення й інтернет... Одне слово, можна довго говорити і порівнювати.

Але руандійський геноцид страшний мірою жорстокості настільки, що все, що відбувається з нами сьогодні, немовби створює для мене дикий стереоефект, у якому у злочині Бучі відчувається продовження цієї руандійської "какофонії смерті" в наші дні. І водночас впадає в око разюча відмінність: нас прийшли вбивати зайди, а тутсі і хуту мешкали на одних вулицях і народжували спільних дітей.

Бо руандійський геноцид, умовно кажучи – вбивство сусідської родини напроти чи через стінку. Геноцид в умовах суцільного змішання обох етнічних відламів єдиного руандійського народу з однією спільною мовою. Змішання, неймовірної близькості та тісноти. Тобто там є відгомін оцього звичного російського наративу "ми адін народ".

Наративу в нашому випадку наскрізь фальшивого, тоді як у Руанді не було жодного фальшу. Вони були людьми однієї історії, країни і культури, живучи на сусідніх вулицях. Відмінність між ними була расовою – вони належали до різних етнічних груп і мали різні антропологічні ознаки.

Але я заговорився і забіг попереду воза. Я хотів поділитися лише, сказати б, генеральним враженням від порівняння становища Руанди та України у світі та від реакції світу на обидві події. Перекладаючи, розумію, наскільки наша країна у вигіднішому становищі попри нашу велику геополітичну приреченість на такого їбанутого сусіда.

Розумію, який гігантський шлях змін пройшли ми за останні 32 роки – попри всі проблеми.

Розумію, що росіяни – лузери, які навіть на конкурсі геноцидів посіли би лише третє місце – після Камбоджі та Руанди, бо вони не вміють у справжній сатанізм і лише наслідують по-справжньому витончені та досконалі у своїй винахідливій жорстокості зразки геноцидів народів, ближчих до природи, ніж до цивілізації.

І розумію, що сьогоднішні росіяни позбулися культури і цивілізованості настільки, що у другій фазі їхньої війни, фазі громадянської війни в росії, все, що відбувалося й відбувається в Україні може здатися дитячим садком. У внутрішньоросійській кухні поділів на кшталт хуту versus тутсі є набагато більше, ніж було в Руанді.

І коли говорять про відсутність умов для громадянської війни в рф, забувають, що невтолений і нереалізований ресентимент (через поразку у війні з Україною) невдовзі втілиться і реалізується всередині країни. Достатньо, аби він реалізувався в окремо взятій москві.

Дуже буде для нас очисна і корисна книжка. Незабаром. Накладом видавництва "Човен".