За що воюють башкири?

Під час строкової військової служби одним із моїх найкращих армійських товаришів був башкир. Днями переглядав статистику втрат російських окупаційних військ в Україні. Це підштовхнуло до написання цього тексту – свого роду звернення до мого товариша та всього башкирського народу. Я – Міністр оборони України. Сьогодні моє завдання – створювати умови, щоби Сили оборони України ефективно знищували ворогів моєї країни. У тому числі і башкирів, якщо вони будуть у складі армії російських окупантів. Але в ситуації, що склалася, я бачу привід задуматися для справжніх лідерів башкирського народу – одного з найчисленніших у Росії.

Матеріал опублікований на сайті інформаційного агенства Іnterfax-Україна.

 

Під час строкової військової служби одним із моїх найкращих армійських товаришів був башкир. Днями переглядав статистику втрат російських окупаційних військ в Україні. Це підштовхнуло до написання цього тексту – свого роду звернення до мого товариша та всього башкирського народу.

Я – Міністр оборони України. Сьогодні моє завдання – створювати умови, щоби Сили оборони України ефективно знищували ворогів моєї країни. У тому числі і башкирів, якщо вони будуть у складі армії російських окупантів.

Але в ситуації, що склалася, я бачу привід задуматися для справжніх лідерів башкирського народу – одного з найчисленніших у Росії.

Республіка Башкортостан займає 7-е місце за чисельністю населення серед суб'єктів Російської Федерації та 10-те за розміром ВРП.

Проте за підсумками 2022 року регіон був на 20-му місці за якістю життя та у третьому десятку за рівнем добробуту сімей. І це – на тлі аномально високих доходів РФ від продажу нафти та нафтопродуктів.

Після запровадження санкцій проти нафтового сектора РФ ситуація для мешканців Башкортостану значно погіршиться.

У той же час, згідно з російськими даними, наголошую – не українськими, а російськими, Башкирія ділить 4-5 місце серед усіх регіонів РФ за кількістю загиблих в Україні солдатів окупаційної армії Кремля. І посідає перше місце у Приволзькому федеральному окрузі. Безповоротні втрати за 4 місяці 2023 року значно перевищили кількість за весь 2022 р.

Лік загиблих, тих які зникли безвісти або стали інвалідами, йде на тисячі. Ви це знаєте краще за мене.

Виникає запитання: за що башкири гинуть в Україні – далеко від свого дому?

Хіба українці – вороги башкирам? Ні.

Українці порушують громадянські, національні та культурні права башкирів? Ні.

Українці заважають розвитку башкирської мови? Ні.

Українці зазіхають на історичні землі башкирів? Ні.

Українці привласнюють багатства, які дає земля башкирів? Теж ні.

Все це роблять інші люди. І вони мешкають не в Україні.

А у Москві.

Може, башкири воюють, щоби вигаданий "український нацизм", про який просторікує російське телебачення, не пустив коріння в Уфі, Стерлітамаку чи Салаваті?

Наведу аналогію.

Одним із найвидатніших діячів башкирського народу є Ахмет-Закі Валіді Тоган. Відомий вчений-історик, сходознавець, лідер національно-визвольного руху. Якого більшовики змусили залишити рідну землю, півстоліття жити в еміграції та померти на чужині.

За радянських часів його ім'я намагалися зганьбити, називали ідеологом "буржуазно-націоналістичної опозиції". Однодумці Закі Валіді піддавалися репресіям. Це робилося на основі сфабрикованих чекістами звинувачень.

Здавалося, чорну сторінку вдалося перегорнути. Добре ім'я Ахмет-Закі Валіді було відновлено, а його заслуги нарешті гідно оцінені. Зокрема, його ім'ям назвали Центр тюркських досліджень петербурзького університету, було створено музей. А на території університету у 2008 році встановили його погруддя, подароване СПбДУ Міністерством культури Башкирії.

Однак у 2021 році цю спробу віддати данину поваги видатному синові башкирського народу Генпрокуратура РФ назвала "героїзацією діянь поплічників нацистських злочинців". Яка нібито "справляє негативний вплив на студентів і є неприпустимою".

Співробітників університету змусили виправдовуватися. А встановлення погруддя, на відкритті якого була присутня висока офіційна делегація Республіки Башкортостан та керівництво Санкт-Петербурга, оголосили… самоправством.

У 2021 році також прибрали і "загубили" бюст Закі Валіді у м. Сібаї, у самій Башкирії.

Це виглядає дуже образливо. Достойну людину через 50 років після смерті перетворили на "нацистського злочинця" та "екстреміста". Чому? Лише тому, що він говорив про права башкирського народу, у тому числі – самовизначення.

Поглумилися над пам'яттю Закі Валіді на догоду людожерливій політиці Москви, яка намагається викорінити все, що не вписується в імперську та нацистську за своєю стуттю концепцію "русского мира". Сьогодні вони знищують археологічну спадщину стародавнього міста Башкорт. А завтра можуть зробити "екстремістом" Салавата Юлаєва.

Так само у "русский мир" "не вписалися" й українці. Народ десятиліттями називали "братнім", а потім він став неугодним. Весь поголовно. Від малого до великого. Лише за те, що ми вирішили самі визначати свою долю, без Москви.

Російська пропаганда перетворила нас на ворогів, яких треба "денацифікувати". Російська армія вже вбила сотні українських дітей, десятки тисяч мирних громадян, зруйнувала безліч міст.

Сьогодні українські воїни демонструють масовий героїзм. А прості люди підтримують армію всім, чим можуть.

Тому що ми знаємо, що захищаємо.

Свої будинки. Своїх близьких. Спадщину наших дідів-прадідів. Майбутнє наших дітей на нашій землі.

У центрі Києва стоїть храм – собор Святої Софії, який тисячу років тому збудував наш великий князь Ярослав Мудрий. Усередині знаходяться фрески із зображенням його сім'ї, а на стінах – написи, які століттями залишали наші пращури. Сучасні українці можуть їх прочитати. У нас понад тисячу років безперервної історії перед очима.

Ми воюємо за своє.

Ми не віддамо жодного сантиметра території. А все, що тимчасово окуповано – повернемо.

Ми хочемо і житимемо вільно, в достатку, самостійно приймаючи рішення. Наші воїни б'ються за це, ми їх шануємо як героїв.

Мінінгалі Шаймуратов у 1943 р. загинув у Луганській області, воюючи із гітлерівцями. Нині весь вільний світ та країни антигітлерівської коаліції вважають, що головні адепти Гітлера – у Москві.

Тож за що вмирають башкирські юнаки та чоловіки в Україні, зокрема – з батальйону імені Шаймуратова?

Вони загинуть - і у башкирів стане в Росії більше прав? Ні.

Ви відправите ваших людей на смерть і отримаєте більше поваги для башкирського народу? Ні.

Ви їх поховаєте, і побільшає уроків башкирської мови у школах? Ні.

Сайт Башкирського державного університету – п'ятьма мовами. Але башкирська серед них відсутня. Вона з'явиться там, якщо ви заплатите кров'ю?

Нарешті, башкири почнуть отримувати більше коштів від нафтової галузі, і ці кошти будуть розподілятися справедливо? Щоб ваша молодь могла себе реалізувати, а літні люди жили безбідно? Ні.

Ви це розумієте?

Тож за що ви воюєте?

Жертви в Україні не покращать ситуацію для башкирського народу. Тільки погіршать. Тому що тепер ви несете колективну відповідальність за злочини. Ваших людей перетворили на вбивць. Кілька поколінь башкирів розплачуватимуться за жадібність московських божевільних. І за слабкість ваших керівників, які бояться протистояти тиску Кремля.

Ситуація зміниться лише в одному випадку – якщо змінити політику Москви щодо народів Росії.

Українцям абсолютно зрозуміле прагнення башкирів визначати долю своєї Батьківщини та добиватися блага для свого народу.

Але боротися за це потрібно не в Україні – а в Росії проти Кремля.

Це правда. Хто відмовляється її бачити – зраджує свій народ.

Заберіть своїх людей із України. Віддайте нам військових злочинців. І тоді ми станемо союзниками у справі побудови найкращого майбутнього для наших народів.

Кремль уже програв цю війну. Спільно ми змусимо його відмовитись від імперських амбіцій.

Чим раніше це станеться – тим більше життів вдасться врятувати. І тим раніше вдасться стати на шлях творення.

Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.