Символізм прутня на оберегах
На світлині ви бачите бронзовий амулет близько 1200-річної давнини у вигляді двох поєднаних між собою чоловіка і жінки. Причому, на цих постатях зумисне і виразно виділено статеві ознаки що на думку людей тієї пори мало посилювати "магічну дію": тобто когось до себе приворожити чи навіть на собі одружити.
"...Ану зараз-же викинь оце, бо одружишся..!" - вигукнув чорний копач, коли побачив що за амулет відкопав його колега з металодетектором...
На світлині ви бачите бронзовий амулет близько 1200-річної давнини у вигляді двох поєднаних між собою чоловіка і жінки. Причому, на цих постатях зумисне і виразно виділено статеві ознаки що на думку людей тієї пори мало посилювати "магічну дію": тобто когось до себе приворожити чи навіть на собі одружити. Одним словом, у ті дні різне було марновір'я.
Схожі дивакуваті уявлення про різні амулети побутують і у середовищі сучасних мародерів - чорних копачів, які використовуючи металодетектори грабують давньоукраїнську старовину. З теренів сьогоднішньої України походить близько півтора десятка таких спарених фігурок як на цьому фото і які були характерні в основному для весільної обрядовості кочових спільнот Українського Степу.
Схожі за своїм символізмом і ідейним призначенням знахідки, неодноразово знаходили й у Галичині. Маю на увазі два бронзових фалоси-амулети кожен з яких оздоблений крильцями і кілечком для підвішування. Першого з них було виявлено у ХІХ столітті біля села Коцюбинчики Чортківського району Тернопільщини, а другий бронзовий фалос - виорано біля села Залісся Борщівського повіту тієї ж Тернопільщини (його знайдено не пізніше 1898 року).
Обидві ці знахідки вперше опублікував крилошанин греко-католицької капітули у Львові, а одночасно й завідувач "Музею Народного Дому" у нашому місті, отець Антін Петрушевич. Згодом фотографії фігурок цих фалосів неодноразово були переопубліковані у спеціалізованих археологічних виданнях у різних країнах Європи.
Розглядувані тут знахідки з Тернопільщини - із Коцюбинчик поблизу Чорткова та із Залісся що біля Борщева представляють собою вельми реалістично вимоделювані фалоси в ерогованому стані.
За одностайною думкою фахівців ці галицькі фалоси-амулети походять ще з пізньоримського часу (близько 1700 років тому) і стосуються вони духовного світу і ритуальної практики тих давніх спільнот, які ще з дохристиянських часів замешкували нашу Галичину.
Майже ідентичні - за розміром і формою - бронзові фалоси зустрічаються практично на усіх територіях куди доходили впливи провінційної римської культури. Наприклад кілька десятків таких бронзових фалосів знаємо з розкопок двох міст - Геркуланума і Помпей які були засипані попелом з виверження Везувія у 79 році.
Причому у той час такі бронзові маленькі (3-5 см) фалоси одягали на шию і дорослі і діти. Окрім шиї, такі амулети-фалоси але більш мініатюрні носили на руках, на грудях, навіть - у мочках вух. І уявіть собі: у той час фалоси встановлювали навіть на фасадах будинків, при храмах і біля громадських будівель (до речі, Фрезер у своїх працях про Стародавній Єгипет неодноразово згадує наприклад про забальзамовані фалоси, а також фалоси наповнені пшеницею які були знайдені у саркофагах поруч з покійником).
І на закінчення: гадаю що світлини цих рідкісних і цікавих археологічних знахідок із західноукраїнських земель про які йде мова у дописі, не покороблять жодну цнотливу душу.
Ба більше - десь там у глибині душі я все ж надіюся, що навіть наші галицькі містечкові пуритани (які вже традиційно для себе оминають сайти Ватиканського музею і Лувру) врешті пробудять у собі потяг до пізнання найдавнішої минувщини у всіх її мистецько-ритуальних проявах...
