Декілька думок про Ватутіна

Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих «чорносвитників» під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває

 
Масове влаштування могил у центрі міст в радянський час - це якась дивна некротична традиція. Поряд з парками, скверами та дитячими майданчиками ставити могили чекістам, партійцям, військовим і т.д. Не один-два почесні меморіальні простори, а цілі розсипи. Для цього є цвинтарі, зокрема військові.
Сподіваюся, що прах Ватутіна спокійно з усіма належними процедурами перенесуть з часом на військовий цвинтар до інших солдат, офіцерів та генералів, які брали участь у Другій світовій війні. І пристрастей тоді буде менше, і актів вандалізму не буде. Місце там належне, спеціально для цього створене.
Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих "чорносвитників" під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває.
Хоча ми не маємо зайвих іллюзій і бачимо, що російські полководці ніколи особливо не шкодували особовий склад, але висновки про успіхи чи провали військових операцій треба робити на підставі фактів, документів, достовірних матеріалів, частина з яких досі у закритих архівах держави-агресора. Певен, що вичерпні монографії та висновкі щодо цих подій загалом та постаті Ватутіна зокрема, ще будуть написані. Нам ще одна причина денацифікувати росію і зробити доступною правду.
Колектив та експерти Український інститут національної пам'яті протягом багатьох років, зокрема і в 2022-2023 роках в рамках Експертної ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, зробили чимало для чесного переосмислення історії ХХ століття та цивілізованого усунення з публічного простору ідеологічних маркерів, монументалтної пропаганди та інших символів комуністичного тоталітарного режиму.
Тому сьогодні цілком слушно буде подякувати за рішення Київська міська державна адміністрація - КМДА та Міністерство культури та інформаційної політики України щодо перенесення пам'ятника у музейну установу.

Павло Казарін: Жити всередині історії

Анексія Криму змушувала кожного визначатися щодо власної громадянської ідентичності. Вирішувати, який прапор ти вважаєш за свій. Під звуки якого гімну ти підводитимешся.

Олексій Мустафін: Мігель Сервет: вчений, страчений як проповідник

27 жовтня 1553 року у Женеві спалили живцем Мігеля Сервета. Він відомий як перший європеєць, який описав мале коло кровообігу, – до нього це зробив сирієць Ібн ан-Нафіс ще в ХІІІ столітті, але в християнському світі з працями цього мамлюцького лікаря тоді були майже не знайомі. Не менш геніальними є здогадки Сервета щодо ролі вітамінів – за це його вважають одним з «батьків» фармакології.

Володимир В'ятрович: Чим загрожує не виконання деколонізаційного законодавства

Нерішучість у звільненні України від маркерів русского міра дається взнаки. Варто було українській владі порушити встановлені законом строки очищення публічного простору деяких міст від символів російської імперської політики, парламенту – безпідставно провалити перейменування окремих міст, а правоохоронним органам – заплющити очі на українофобські заяви мера Одеси Труханова, як вата всіх кольорів і відтінків почала піднімати голову. Причому не лише всередині України, а і на міжнародному рівні.

Андрій Сеньків: Пам'яті Майора Віктора Терещука

Віктор Терещук, який виконував бойові завдання на посаді командира взводу у складі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади, загинув 10 жовтня 2024 року.