Позбавити проросійських упирів державних нагород!

Не може бути, щоб Героями країни одночасно були і Бойко, і командир батальйону, який загинув, виводячі своїх морпіхів з оточення. Або-або. Або жива, здорова проросійська тварина, що кликала сюди Росію – або той хто загинув молодим, виправляючи наслідки дій попереднього

 

Сьогодні стало відомо, що прем'єр-міністр Шмигаль не знайшов підстав для позбавлення голови фракції ОПЗЖ Юрія Бойка звання Героя України.

Продовжує бути Героєм України російський громадянин В'ячеслав Богуслаєв, який сидить нині в СІЗО за державну зраду.

Є Героєм України член партії "Єдіная Россія" Олександр Баталін, кримський колаборант.

У нас є Герой України Борис Білаш, недопоет-регіонал, головною заслугою якого перед державою було вилизування немаленької дупи Віктора Януковича.

Відзначені нашою державою Народні артисти України Філіп Кіркоров, Ані Лорак і Таїсія Повалій, які зараз співають на концертах у Москві.

Всі вони і ще багато інших упирів володіють ДЕРЖАВНИМИ нагородами: орденами, медалями, званнями "Герой України" і "Заслуженний/народний артист/художник/і так далі". І все це неправильно.

Все!

Це!

Неправильно!

Тому що не може бути, щоб Героями країни одночасно були і Бойко, і командир батальйону, який загинув, виводячі своїх морпіхів з оточення. Або-або. Або жива, здорова проросійська тварина, що кликала сюди Росію – або той хто загинув молодим, виправляючи наслідки дій попереднього.

І з цим потрібно щось робити.

На заваді стоїть ст. 16 закону "Про державні нагороди", яка дає рівно одну можливість: "Позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом." Один законний спосіб і все, крапка.

Але це не зовсім так. Є принаймні ще два шляхи.

Один – коли особу заганяють під санкції. Це такий собі сірий шлях, але він працює. Мінуси цього шляху – це саме шлях у обхід. Санкції – не для того, санкції це переважно економічний інструмент. Це мікроскоп, і забивати ним цвяхи, навіть у чийсь гроб, принаймні нелогічно.

Нагороди і звання – це питання не економіки, а моралі. Навряд логічно заганяти під економічні санкції якогось алкаша-шахтера з Луганська, який отримав Героя з рук Віктора Фьодоровича і залишився після початку війни вдома бухати і фотографуватися з російськими бойовиками.

Ще один мінус цього шляху – санкції це довго. Не буду розповідати цього разу, який механізм прийняття санкцій у нас використовується з початку Великої Війни (скажу тільки, що цей механізм суттєво відрізняється від того, який прописаний у Законі України "Про санкції"), але це справді довго. І черга до умовної Ані Лорак дійде не скоро.

Другий шлях – через суд (як вищезгаданий Віктор Фьодорович забирав звання Героя у Бандери та Шухевича), але законного там було мало, а незаконно – неправильно. Не можна вирішувати питання моралі аморальним шляхом.

Я пропоную знайти третій шлях.

Пропоную тим народним депутатам, які зацікавлені у якомога скорішому рішенні морального питання про нагороджених державними нагородами проросійських чортів, подати проект змін до Закону України "Про державні нагороди" наступного змісту.

Статтю 16 Закону України "Про державні нагороди" викласти у такій редакції:

"Позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом, або рішенням Верховної Ради за поданням Президента України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України."

Це не знищує нинішній принцип, за яким державні нагороди йдуть від президента України, і відповідно позбавлення нагород має теж йти від нього, але ставить запобіжник у вигляді парламенту над випадок, якщо президент захоче позбавити нагород достойну персону. А можливість подання третиною конституційного складу (це 150 депутатів) дає можливість опозиції стартувати процес, якщо влада не захоче цього робити самостійно.

Тож я пропоную народним депутатам подати відповідні правки до закону і негайно після прийняття цих змін розпочати процес позбавлення Бойка, Богуслаєва і інших анілораків державних нагород, і в першу чергу – звання Героїв України.

Вже час. Давно вже час.

P.S. У Раді зареєстровано багато законопроектів на цю тему, один з найсвіжіших – Проект Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення порядку відзначення видатних заслуг у сфері культури" (8374 від 20.01.2023). Так теж пропонується внесення змін до ст. 16 закону "Про державні нагороди", але знову пропонується позбавляти нагород і звань через механізм санкцій, а я не вірю, що цей механізм буде працювати швидко і як треба.

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.

Віктор Остапчук: На схилі літ пожив в самостійній Україні. Пам'яті Петра Остапчука

30 тому відійшов у вічність мій батько Петро Остапчук. В статті коротко його життєвий шлях від с. Верби в 1915-му до тої самої Верби в 1994 році: хутір, семінарія в Крем'янці, в'язниця в Дубні, просвітянство на Холмщині, філософія в Берліні, газета "Волинь" у Рівному та "Пінська правда" на Поліссі, втечі від НКВД та німецького СД, еміграція і повернення в Україну. Там і Гоголь, і Берестечко, Штуль і Самчук, та Сеник і Сціборський. Та після смерті з гробу удар по УПЦ-МП...