В російсько-українській війні народжується нова Україна

Ми живемо в страхітливі часи. Вони набагато жахливіші, ніж те, що пам’ятаю з часів румунсько-німецької окупації Одеси, коли був дитиною. Адже тепер інший рівень науково-технічного прогресу, і людство може загинути в одну мить. Це всі чудово розуміють, у тому числі демократичні країни світу, які дають нам зброю і кошти для бюджету, без яких в країні припиниться цивілізоване життя. Нам треба виживати і боротися на всіх фронтах – військовому, ідеологічному, економічному, культурному. Боротися за власну мову, родинну пам’ять, національну ідентичність.

Проблема, яка стоїть перед нами, полягає не в Путіні. Так само вона полягала не в Хрущові, який розв'язав Карибську кризу. Проблема в народі, який і народом став внаслідок перетворення Московської держави в безперервно зростаючу імперію. Ця імперія упродовж століть поглинала в собі людські і матеріальні ресурси підкорених народів, привласнювала їх історію, позбавляла етнічної ідентичності.
Згадуючи своє довге життя, не можу не зупинитися на 1960 році, коли постала можливість позмагатися за давно омріяну аспірантуру в ленінградському відділенні Інституту історії АН СРСР. Але в той рік відділення не одержало вакансії в аспірантуру. Тому я поїхав з Одеси в Київ в Інститут економіки, де існував відділ історії народного господарства та економічної думки.
Якби в Ленінграді була вакансія, і я став би російським вченим неросійського етнічного походження, то нічим би не відрізнявся від інших вчених з імперським мисленням або таких, які все розуміють, але мовчать. Мовчать під тиском тоталітарного режиму, який давно перестав бути тільки режимом, тому що поєднався з суспільством в однорідну масу.
Восени 2022 року путінська Росія перейшла до нищення енергетичної структури України. Маємо середину зими, коли українська енергетика наполовину знищена. Київський мер заявляє політикам Заходу, що в будь-яку мить постачання енергії в місті може бути припинене, і наступить параліч повсякденного життя. Він має рацію, проте кияни тримаються, не сумніваючись в тому, що витримають залишок зими. Розрахунок ворога на те, що населення змусить уряд припинити війну на його умовах, не здійснився.
В російсько-українській війні народжується нова Україна. "Виповзання" України з імперського тіла, яке почалося в добу визвольних змагань і було припинене з появою радянської України, в ці дні і місяці набуло величезного прискорення.
На переламі 2022-2023 рр. я взяв місячну відпустку і поїхав до Італії, де з початку 1990-х рр. живуть мої діти та онуки. Дочка умовляла залишитись в мирній Європі, поки триває війна. Проте вона зрозуміла мене, коли я сказав, що не хочу бути канаркою в клітці, що моє місце – в Академії наук України, де працюю з 1960 року. Моя професія історика потрібна Україні, бо історія в сучасних умовах перетворилася на один з фронтів. Отже, я повернувся і продовжую працювати за фахом.

Володимир Молодико: Герой Крут Павло Кольченко. Невідомі факти з біографії

Одним з відомих Героїв Крутів є Павло Кольченко – 21-річний чотовий студентської сотні, що потрапив у полон до більшовиків і був ними замордований. Дата й місце уродження крутянця донедавна залишалися "білими плямами" в його біографії.

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.