Спецпроект

Про календар та відзначення Різдва

Святкування Різдва "з усим цивілізованих світом" для мене, що називається, guilty pleasure. Натомість витягти зі скрині рушник та зварити кутю 7 січня стало для мене такою собі противагою комерційному та медійного безумству, що несеться за два тижні до того. Різдво - це коли більшість друзів їдуть додому, до батьків. Натомість до 7 січня більшість друзів та знайомих поверталися на роботу чи місце навчання, тому я відігрувалася, влаштовуючи вечірки тоді, коли Різдво святкувала я

 
Стоп-кадр з фільму "Українські зимові свята" (Канада, 1942)

Писати про святкування цього року якось не випадає, але не забуваймо, що і ми колись святкували, і ще будемо. Так от, що думаю про зміну дат.

Може не суголосно з нинішнім трендом, для мене Різдвом за юліанським календарем має певну сентиментальну цінність. Це не є якась давня чи сімейна традиція, а наслідок мого життя у Штатах, Німеччині, Італії тощо протягом останніх 16 років.

Річ у тім, що в західних країнах (а нині й глобально) - це величезна комерціалізована інституція, з мультимільярдними оборотами.

Я не маю нічого проти того, що люди купують ялинкові прикраси, дарують одне одному подарунки тощо. Але соціальні, економічні та екологічні аспекти цього свята мають дуже-дуже непривабливий бік.

Отож святкування Різдва "з усим цивілізованих світом" для мене, що називається, guilty pleasure.

Натомість витягти зі скрині рушник та зварити кутю 7 січня стало для мене такою собі противагою комерційному та медійного безумству, що несеться за два тижні до того.

Є ще друга причина. Різдво - це коли більшість друзів їдуть додому, до батьків. Для людини, в якої власної родини, поза Україною, не було, це було дуже депресивне "свято".

Натомість до 7 січня більшість друзів та знайомих поверталися на роботу чи місце навчання, тому я відігрувалася, влаштовуючи вечірки тоді, коли Різдво святкувала я. Це вже було набагато веселіше.

 

До чого я це все пишу? Я не знаю,чи святкуватиму цього разу Різдво за старим стилем, але припускаю, що в майбутньому - цілком можливо.

Але це результат мого суб'єктивного досвіду, а не якась освячена та непорушна "традиція".

Я - не релігійна людина, але, наскільки знаю, використання юліанського календар, не належить до догматів віри і взагалі якогось релігійного змісту не має, а просто результат усталеної практики.

Я за те, щоб офіційний вихідний та церковне свято в Україні таки були 25 грудня, бо вагомих причин до протилежного неіснує.

А хто хоче приватно святкувати ще й за старим стилем, то на здоров'я!






Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.