Зеленський читає книжки з історії. Шукаємо фото

Журналісти британського щотижневика «The Economist» помітили на столі у президента Зеленського дві книги. Одна із них - "Нариси історії українського народу" Михайла Грушевського. Історик писав цю книжку для російськомовної української інтелігенції та росіян. Сподіваємось, що в Україні знайдуть гроші, аби завершити видання 50-томника Грушевського. Це потрібно не лише для престижу нашої країни. Книги Грушевського на сьогодні мають практичне значення

 
Михайло Грушевський

15 грудня 2022 року британський щотижневик "The Economist" надрукував текст "Volodymyr Zelensky and his generals explain why the war hangs in the balance".

Починається текст так:

"TWO BOOKS stand out in the stacks resting on the desk of Volodymyr Zelensky, Ukraine's president. One is a collection of essays on Ukrainian history by Mykhailo Hrushevsky, a 19th-century thinker who helped forge the country's national identity.

The second is "Hitler and Stalin: the Tyrants and the Second World War", by Laurence Rees, an English historian. The books hint not only at the president's outlook, but also his changed circumstances".

Для тих, хто не читає англійською, 17 грудня 2022 року "Українська правда" подала переклад статті українською під назвою "Володимир Зеленський та його генерали пояснюють, чому війна висить на волосині":

"Серед стосів, які лежать на столі Президента України Володимира Зеленського, вирізняються дві книги. Одна – це "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського, мислителя 19 століття, який допоміг сформувати національну ідею країни.

Друга – "Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна" англійського історика Лоренса Ріса. Книги вказують не лише на світогляд президента, а й на обставини, що змінилися".

Книга Грушевського, яка лежала на столі Президента України і про яку у статті згадали британські журналісти, підготували наші колеги Ігор Гирич та Валентин Кавунник з Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України.

І президент, як написано у статті у "The Economist", щодня о 6-ї ранку надягає окуляри для читання та гортає десь 20 сторінок цієї книги.

Мова йде про "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського, що у 2021 році надрукувало видавництво КСД.

Що кидається у вічі?

У вічі кидається дуже гарна солідна палітурка!

 

Як виявляється, саме у цьому секрет успіху! Бо "Нарис…" у перекладі українською вперше з'явився у 2015 році як 22-й том 50-томника Грушевського.

Михайло Грушевський написав "Очерк истории украинского народа" російською мовою!

Далі цитую анотацію з видання 2015 року:

"У томі 22 "Творів" М.Грушевського у 50-ти томах уміщено в українському перекладі працю "Очерк истории украинского народа", яку історик опублікував у 1904 р.

За життя автора книга була перевидана у 1906, 1911 і 1913 рр.

"Очерк…" призначався для російськомовної української інтелігенції та росіян і знайомив з тисячолітньою історією українського народу від доісторичних часів і князівського періоду до доби новітнього українського відродження у ХІХ – на початку ХХ ст.

Крім "Ілюстрованої історії Україниˮ – це єдина суцільна політична історія України від найдавніших часів до модерного часу. До тому увійшли "Додаткиˮ, які розкривають історію створення книжки та рецепцію суспільства на неї".

У 2017 році з дозволу видавництва "Світ", яке готує 50-томник Грушевського, "Нарис…" був оприлюднений на Е-Архіві Михайла Грушевського. Це видання - з цінними додатками, чого немає у виданні 2021 року. Фахівцям саме воно має стати у нагоді.

Знайти том можна у вільному доступі (якщо сайт не вантажиться, зайдіть за якийсь час – сервер працює, коли є світло).

 

Отже, висновки:

1. Щиро радіємо за колег, про роботу яких написав "The Economist"!

2. Друкуємо книги у всіх можливих варіантах – щось десь має спрацювати. Але дивіться, щоб палітурка була солідною!

3. Сподіваємось, що в Україні знайдуть гроші, аби завершити видання 50-томника Грушевського. Це потрібно не лише для престижу нашої країни. Книги Грушевського на сьогодні мають практичне значення.

4. Працюймо, пані та панове історики та археографи, працюймо далі.

Хто цікавиться:

1) "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського із коментарями та додатками можна купити на сайті видавництва "Світ" за смішною на сьогодні ціною;

2) з Е-Архіву Михайла Грушевського том можна завантажити безкоштовно;

2) на сайті КСД можна купити електронну версію книги;

3) на сайті КСД можна купити таку ж книгу, яка лежить на столі президента і яку президент щоденно гортає.

Насамкінець:

Прохання-питання.

Чи бачив хтось фотографію стола Президента України із названими у статті британського журналу книжками Михайла Грушевського та Лоренса Ріса?

Дуже треба.






Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.