Гард, не Південноукраїнськ

Південноукраїнськ - ніщо інше як відстоювання своєї звички, небажання щось змінювати у своєму закостенілому світогляді, у своєму ставленні до землі, на якій ми живемо. Це назва в дусі інтернаціоналістів пізнього СРСР 1970-80-х. Ніякої особливої ідеї за нею не стоїть

 

У самісінькому центрі України є місто. А у місті – атомна станція. І місто, і станція мають неоковирні, русифіковані та ще й географічно оманливі назви.

Южноукраїнськ та Южноукраїнська АЕС. А ще – залізнична станція з назвою у вигляді прикметника – Южноукраїнська, хоча до 2008 року була Південноукраїнською. Потреба перейменування – очевидна.

Назви Южно- чи Південноукраїнськ - штучні, незграбні. В українізованому варіанті – аж 17 літер. В побуті таку назву все одно скорочуватимуть. Якщо був "Южик" то після перекладу буде як? Півдик? Півник?

Альтернатива є – Гард. Цей топонім активно вживають міські об'єднання та організації. Інтернет-ЗМІ "Gard news", ТРО "Буго-Гард", оркестр "Gard-band", велозмагання "Gard-Energy", хокейний клуб " Гард", картинна галерея "Гард", школа англійської "EnGard", національний парк "Бузький Гард"...

Назва Південноукраїнськ не є поганою. Просто вона - ніяка, розмита.

Ми не знаходимося на крайньому Півдні України як Ялта чи Севастополь. Навіть не на Чорноморському узбережжі, як Одеса. Ми знаходимося на крайній Півночі Півдня, за 80 км від геометричного центру України - смт Добровеличківка, але за 200 км від Одеси і за 600 км (!) від Севастополя.

Назва Південноукраїнськ не вказує на якусь унікальну ознаку, яка вирізняє нас з-поміж інших міст Півдня України. Назва Гард - унікальна і іншої такої ніде в Україні ви не знайдете. А от Южне біля Одеси вже є.

 
План Запорозького Гарду на р. Південний Буг інженер-підполковника Даніеля де Боскета:

До того ж, Гард - це 300 років історії, подій, культури. А Южноукраїнськ - лише 45.

Чому Южноукраїнськ так назвали? Просто перенесли назву АЕС на місто. Це те саме, що у вас народився син, а ви його назвали "Гастроном" на честь магазину у вашому дворі. Ви би так не назвали свою дитину, погодьтеся?

Ім'я для своєї дитини ви обирали би ретельніше, заглиблювалися б у значення імен, оцінювали б їх вплив на життя і долю дитини. Отак і з назвою міста, тільки масштаби більші.

Назвати місто суто за географічною ознакою - це як назвати доньку Білявка, бо у неї світле волосся, або сина Кирпатий через форму носа.

До того ж, яку АЕС не візьми в Україні, назва міста-супутника не співпадає з назвою АЕС: Рівненська АЕС – Вараш, Хмельницька АЕС – Нетішин, Запорізька АЕС – Енергодар, Чорнобильська АЕС - Прип'ять.

Цікаві, самобутні назви міст. І ніякої прив'язки до назви АЕС. До того ж, за аналогією наша АЕС мала би називатися Миколаївською. І це логічніше, бо Запорізька - південніша за нашу.

Невже нам настільки наплювати на місце, де ми живемо, невже ми проігноруємо унікальну природу національного парку "Бузький Гард" та той факт, що тут знаходився цілий військово-адміністративний центр Бугогардівської паланки Запорізької Січі?

 
Печатка бугогардівської паланки

Ні, нам є що сказати про себе, окрім нашого географічного розташування та того, що тут стоїть атомна станція. Назва Гард не заперечує історію будівництва і роботи тут АЕС - вона доповнює її, продовжує ще на 250 років вглиб нашого коріння і цієї землі.

Південноукраїнськ - ніщо інше як відстоювання своєї звички, небажання щось змінювати у своєму закостенілому світогляді, у своєму ставленні до землі, на якій ми живемо. Це назва в дусі інтернаціоналістів пізнього СРСР 1970-80-х. Ніякої особливої ідеї за нею не стоїть.

Часи змінюються. Дух теперішнього часу, дух, з яким бійці ЗСУ звільняють південь і схід України скоріше козацький, національний, аніж інтернаціональний чи, не дай боже, комуністичний. А привид комунізму якраз вселився в Путіна і рашистів, яких він посилає на вірну смерть в Україну. Тож не ностальгуймо за СРСР в унісон з Путіним!

Я переконаний, що наше місто заслуговує на більше!






Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.