Антинорманські кола російської "історичної науки"
На даний момент є чотири головні теорій виникнення Руської держави. Норманська, Антинорманська і Хазарська - яка має пояснити усі ці каганати, тамги на зброї та обладунках, написи з цитатами з Корану та ярлики на правління, не захопленням Ордою в XIII сторіччі, а власним надбанням Московії. Також існує ще Кельтська, але нас сьогодні цікавить Антинорманська. Суть цієї теорії звучить так - вплив скандинавів на політичні та економічні процеси становлення Давньої Русі був не суттєвим. Тож давайте спробуємо розібратися, звідки взагалі виникла така теорія, і почнемо з самого початку
На даний момент є чотири головні теорій виникнення Руської держави. Норманська, Антинорманська і Хазарська - яка має пояснити усі ці каганати, тамги на зброї та обладунках, написи з цитатами з Корану та ярлики на правління, не захопленням Ордою в XIII сторіччі, а власним надбанням Московії.
Також існує ще Кельтська, але нас сьогодні цікавить Антинорманська. Суть цієї теорії звучить так - вплив скандинавів на політичні та економічні процеси становлення Давньої Русі був не суттєвим. Тож давайте спробуємо розібратися, звідки взагалі виникла така теорія, і почнемо з самого початку.
Отже, середина XVIII сторіччя. Ряд вчених Російської Академії наук, активно використовують літописні відомості про скандинавське походженню давньоруськіх князів, та присутності скандинавів як значної частини населення Східної Європи.
Така теорія одразу сприймається як ідеологічно та політично невірна і "скандинавське питання" одразу виходить за межі вивчення історії.
Перед цим Карл XII наочно показував московитам чия Нарва. Іван Мазепа зробив свій вибір, хоч і запізно. В 1721 році війна завершилася поразкою Швеції, а, значить, і усієї Европи і, насамперед, України, яка втратила свою державність.
Але, все одно, це було не те питання, яке можна було піднімати всього лише через 20 років після війни.
Прихильниками норманської теорії були Фрідріх Міллєр, Штрубе де Пірмонт та Людвіг Шлецер, яких обєднувало дивовижна схожість кар'єр. Їх запрошували займатися наукою до Росії. Деякі навіть отримали російське громадянство.
Та варто було їм піднімати норманську теорію, як одразу вони потрапляли до опали, їхня праця виявилася непотрібною, неправильною і на сцені з'являвся головний опонент - Ломоносов.
Наприклад в 1749 році, Фрідріх Міллєр підготував промову під назвою "Происхождение народа и имени российского", і в результаті розгорівся величезний скандал, оскількі Міллєр на думку Ломоносова:
"во всей речи ни одного случая не показал к славе российского народа, но только упомянул о том больше, что к бесславию служить может, а именно: как их многократно разбивали в сражениях, где грабежом, огнём и мечом пустошили и у царей их сокровища грабили.
А напоследок удивления достойно, с какой неосторожностью употребил экспрессию, что скандинавы победоносным своим оружием благополучно себе всю Россию покорили".
Вже надрукована промова Міллєра була знищена. У 1750 році Міллєр за суперечку з Ломоносовим був розжалуваний на рік з професорів, з пониженням зарплатні.
Йшли роки, в середині ХІХ сторіччя норманська теорія знову стає популярною. І через 111 років після виступу Міллєра, відбувається друга публічна дискусія між норманістом Погодіним і антинорманістом Костомаровим.
У своїй книзі "Суперечка про варягів" відомий норманіст Лев Клейн пише про те, яку увагу привернув цей диспут між Погодіним і Костомаровим в суспільстві:
"Билеты продавались по неслыханно высоким ценам: в 3-5 рублей (два с полтиной в то время — это была цена овчинного полушубка или пуда осетрины), даже чтобы попасть на хоры, нужно было уплатить полтора рубля.
Задолго до диспута публика записывалась в очередь. Две тысячи билетов расхватали в несколько часов. Перед самым открытием билеты перекупались с рук за совершенно баснословную сумму — по 50 рублей за билет!
Как писали тогдашние газеты, в зале было много "ученых, литераторов, военных, студентов, — и даже несколько дам".
Але офіційна позиція була незмінна - ніякої норманської теорії бути не може. Навіть наявність готських поселень, відкритих відомим українським археологом Вікентієм Хвойкою не допомогли. Тим більше що в 1914 році починається Велика війна, а сам Вікентій Хвойка помирає.
Коли в Росії до влади приходять більшовики, ситуація змінюється і тому сприяє три фактори:
- з'явилася нова плеяда норманістів;
- Соловйов, Ключевський, Томсен, Шахматов, Гот'є, Греков, Юшков, проводяться масштабні розкопки у Старій Ладозі, Гніздовому, Києві та Чернігові, які підтвердили присутність у Східній Європі IX-X столітть значного числа скандинавів і концентрацію скандинавських старожитностей в основних пунктах торгових шляхів;
- А також СРСР намагався відкидати все, що їм дісталося від царизму, тож поступово, норманська теорія починає домінувати.
Але в середині 1940-х років стався новий сплеск антинорманізму. Він мав дві основні причини.
Перша - реакція на експлуатацію ідей норманізму у нацистській Німеччині для пропаганди расової переваги німців над слов'янами. Наприклад Адольф Гітлер в "Майн Кампф" писав так:
"организация русского государственного образования не была результатом государственно- политических способностей славянства в России; напротив, это дивный пример того, как германский элемент проявляет в низшей расе свое умение создавать государство".
Друга причина - боротьба з космополітизмом в СССР, яка розгорнулася наприкнці 1940-х років. Щоб зрозуміти, що відбувалося тоді з історією, пропоную уривок з публічної лекції доктора історичних наук, Володимира Мавродіна, яка яскраво демонструє аргументацію антинорманістів в 1949 році:
"Советская историческая наука, следуя указаниям Маркса, Энгельса, Ленина, Сталина, положив в основу замечания товарищей Сталина, Кирова и Жданова на "Конспект учебника по Истории СССР", разработала теорию о дофеодальном периоде, как периоде зарождения феодализма, и о варварском государстве, возникающем в это время, и приложила эту теорию к конкретным материалам истории русского государства.
Таким образом уже в теоретических построениях основоположников марксизма-ленинизма нет и не может быть места норманнам как создателям государства среди "диких" восточно-славянских племён".
В результаті академік Греков, професори Юшков, Бахрушин, та багато інших:
"пришли к убеждению, что "норманнская теория" в корне враждебна марксистскому пониманию истории, так как марксизм вообще отвергает возможность создания государства волею и деятельностью отдельных героических личностей и небольших дружин, кто бы они ни были — варяги или не варяги".
В результаті, до розпаду СССР тема норманів в становленні Руської держави була фактично закрита.
Сучасна антинорманська позиція в РФ базується на ідеях Кузьміна та Фоміна. Для кращого розуміння справ, наведу кілька прикладів.
Кузьмін в 1970-х роках активно приймав участь у боротьбі з сіонізмом. У рецензії на книгу "Сионизм. Теория и практика" наводив цитату з нібито "меморандума одного из еврейских обществ США", "свидетельствующую о давнем от времен Моисея стремлении евреев господствовать над миром".
У 1990 році активно виступав за перевидання "Протоколов сионских мудрецов" та вважав своїх опонентів сіоністами. Є одним з підписантів "Листа сімдесяти чотирьох", того самого що був опублікований в 1990 році і де писалося що:
"Русофобия в средствах массовой информации СССР сегодня догнала и перегнала зарубежную, заокеанскую антирусскую пропаганду. Русский человек сплошь и рядом нарекается "великодержавным шовинистом", угрожающим другим нациям и народам.
Для этого лживо, глумливо переписывается история России так, что защита Отечества, святая героика русского патриотического чувства трактуется как "генетическая" агрессивность, самодовлеющий милитаризм.
"Прогрессивная" пресса, в том числе и органы ЦК КПСС, насаждает кощунственное понятие "русского фашизма.
Всегда помните о национальном достоинстве великороссов, завещанном нам нашими славными предками, тысячелетней историей России; ежедневно помните, что мы, русские, — высокоталантливый, геройски отважный, знающий радость осмысленного, созидательного труда, могучий духом народ.
Что "русский характер", "русское сердце", бескорыстная русская преданность истине, русское чувство справедливости, сострадания, правды, наконец — неистребимый, беззаветный русский патриотизм — всё это никогда и никем не может быть изъято из сокровищницы человеческого духа."
Як то кажуть - комментарі зайві.
Тепер подивимося на ще живого Фоміна. У вітальній промові "от имени Президиума Российской академии наук" участникам и гостям семинара "От Ломоносова к Нансену и далее", віце-президент РАН академік Лавьоров заявив, що
"…профессор В. В. Фомин в монографии "Ломоносов. Гений русской истории" впервые ... показал, что почти все идеи, высказанные Ломоносовым в XVIII веке в отношении русской и мировой истории, соответствуют уровню современной науки и, что Ломоносов прав, выводя варяжскую русь с берегов Южной Балтии".
Отже, коло замкнулося. Росія знову повернулася до ідей XVIII сторіччя, заснованих на шовінізмі та відмови від історичних даних.
Така от коротенька історія антинорманізму на наших землях і ми можемо цілком впевнено казати, що антинорманіст зазвичай дорівнює комуністу та шовіністу. І в першу чергу вони керуються не питанням історичної правди, а політичним моментом.
