Депутат УРСР з оунівського підпілля

Василь Шевчик був “обраний” до Верховної Ради УРСР у Добромильському виборчому окрузі Дрогобицької області 24 березня 1940 року. Зрозуміло, що справжніх виборів в СССР не було, членами парламенту ставали за рознарядкою. До неї, як представник бідного селянства, потрапив і голова сільради Ямни Долішньої Добромильського району Василь Шевчик. Наразі Василь Шевчик – єдиний встановлений депутат Верховної Ради УРСР, який брав участь у збройній боротьбі ОУН і УПА і загинув у ній

 

24 вересня 1946 у польському ув'язненні помер депутат Верховної Ради УРСР Василь Іванович Шевчик. Його затримали важкопораненим незадовго до цього вояками 90 піхотного полку Війська польського у с. Ямна Долішня Перемиського повіту (Польща) після бою з українськими повстанцями.

Про це повідомив командування 93-го погранотряда МВД закордонний агент "Сольський" (очевидно, працівник польських каральних органів).

За твердженням прикордонників, Василь Шевчик під час німецької окупації мав магазин у містечку Бірча, відтак у 1944 перейшов у підпілля, де нібито займав пост господарського референта Перемиської області ОУН.

Про Василя Шевчика як працівника господарської референтури Перемиської області ОУН у 1944 зізнавав заарештований керівник зв'язку штабу Воєнної округи УПА "Сян" Збігнєв Левицький-"Антена"-"Тернистий":

"Шевчик, псевдо не знаю, житель в с.Ямна-Дольна. Господарчий по линии ОУН–УПА, бывший в 1939–1941 годах депутат Верховного Совета УССР. Крестьянин, грамотный, при немцах работал в Союзе кооперативов в Бирче. Женат - семья в с.Ямна. Приметы: среднего роста, лысый, круглое лицо, лет до 40".

 

Зі звітів ОУН відомо, що 16 вересня 1946 року сорок вояків Війська польського зайшли до Ямни Долішньої за вівсом, натрапили над одним потоком (струмком) на стійку (варту) з'язківців підпільної мережі ОУН, з якими перебували інші місцеві повстанці (загалом 11).

Відкривши кулеметний вогонь, поляки поранили і захопили живими двох українських партизанів - "Буряка" ("Бурячинського") і "Колоса" і забрали їх зі собою до сусіднього села Риботич. При цьому "Буряк" невдовзі помер – або від поранення, або, можливо, вжив отруту.

У 1945 році "Буряк" був командиром адміністративної боївки ІІ району ОУН в Перемиському надрайоні "Холодний Яр". У повстанських документах про подано відомості, що він народився 28 червня 1904 року, закінчив 4 класи народної школи.

Від січня 1946 року "Буряк" разом зі своїм другом з Ямни Горішньої Павлом Сеньківим-"Жаром"-"Вістуном" працював у підпільній друкарні (технічному звені) надрайону "Холодний Яр" - як помічник друкаря і керівника техзвена "Данила".

В той час друкарня, зокрема, надрукувала журнал "інформатор" (ч.1/11), брошури "Большевицька демократизація Європи" і "Перемога", ряд листівок.

Влітку 1946 року "Буряк" і "Жар"отримали завдання підготувати нову криївку для друкарні. В результаті наскоку Війська польського 11 липня 1946 року в лісі Турниця біля Ямної Долішньої загинув "Жар". Пізніше пораненим потрапив до рук ворога і "Буряк". Він не зрадив жодного таємниці і помер у в'язниці.

Думаю, що "Буряк" це і є Василь Шевчик, хоча ця версія ще потребує підтвердження.

 
з приватного архіву Олександра криницького

Василь Шевчик був "обраний" до Верховної Ради УРСР у Добромильському виборчому окрузі Дрогобицької області 24 березня 1940 року.

Зрозуміло, що справжніх виборів в СССР не було, членами парламенту ставали за рознарядкою. До неї, як представник бідного селянства, потрапив і голова сільради Ямни Долішньої Добромильського району Василь Шевчик.

У 1944 році значна частина Добромильського р-ну в результаті "вирівнювання" кордону була передана Польщі, село Ямна було повністю депортоване, але повноваження Василя Шевчика як депутата на момент переходу в підпілля ОУН були чинні і формально закінчилися у 1947 році, після нових "найдемократичніших виборів".

Наразі Василь Шевчик – єдиний встановлений депутат Верховної Ради УРСР, який брав участь у збройній боротьбі ОУН і УПА і загинув у ній.






Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.