Депутат УРСР з оунівського підпілля

Василь Шевчик був “обраний” до Верховної Ради УРСР у Добромильському виборчому окрузі Дрогобицької області 24 березня 1940 року. Зрозуміло, що справжніх виборів в СССР не було, членами парламенту ставали за рознарядкою. До неї, як представник бідного селянства, потрапив і голова сільради Ямни Долішньої Добромильського району Василь Шевчик. Наразі Василь Шевчик – єдиний встановлений депутат Верховної Ради УРСР, який брав участь у збройній боротьбі ОУН і УПА і загинув у ній

 

24 вересня 1946 у польському ув'язненні помер депутат Верховної Ради УРСР Василь Іванович Шевчик. Його затримали важкопораненим незадовго до цього вояками 90 піхотного полку Війська польського у с. Ямна Долішня Перемиського повіту (Польща) після бою з українськими повстанцями.

Про це повідомив командування 93-го погранотряда МВД закордонний агент "Сольський" (очевидно, працівник польських каральних органів).

За твердженням прикордонників, Василь Шевчик під час німецької окупації мав магазин у містечку Бірча, відтак у 1944 перейшов у підпілля, де нібито займав пост господарського референта Перемиської області ОУН.

Про Василя Шевчика як працівника господарської референтури Перемиської області ОУН у 1944 зізнавав заарештований керівник зв'язку штабу Воєнної округи УПА "Сян" Збігнєв Левицький-"Антена"-"Тернистий":

"Шевчик, псевдо не знаю, житель в с.Ямна-Дольна. Господарчий по линии ОУН–УПА, бывший в 1939–1941 годах депутат Верховного Совета УССР. Крестьянин, грамотный, при немцах работал в Союзе кооперативов в Бирче. Женат - семья в с.Ямна. Приметы: среднего роста, лысый, круглое лицо, лет до 40".

 

Зі звітів ОУН відомо, що 16 вересня 1946 року сорок вояків Війська польського зайшли до Ямни Долішньої за вівсом, натрапили над одним потоком (струмком) на стійку (варту) з'язківців підпільної мережі ОУН, з якими перебували інші місцеві повстанці (загалом 11).

Відкривши кулеметний вогонь, поляки поранили і захопили живими двох українських партизанів - "Буряка" ("Бурячинського") і "Колоса" і забрали їх зі собою до сусіднього села Риботич. При цьому "Буряк" невдовзі помер – або від поранення, або, можливо, вжив отруту.

У 1945 році "Буряк" був командиром адміністративної боївки ІІ району ОУН в Перемиському надрайоні "Холодний Яр". У повстанських документах про подано відомості, що він народився 28 червня 1904 року, закінчив 4 класи народної школи.

Від січня 1946 року "Буряк" разом зі своїм другом з Ямни Горішньої Павлом Сеньківим-"Жаром"-"Вістуном" працював у підпільній друкарні (технічному звені) надрайону "Холодний Яр" - як помічник друкаря і керівника техзвена "Данила".

В той час друкарня, зокрема, надрукувала журнал "інформатор" (ч.1/11), брошури "Большевицька демократизація Європи" і "Перемога", ряд листівок.

Влітку 1946 року "Буряк" і "Жар"отримали завдання підготувати нову криївку для друкарні. В результаті наскоку Війська польського 11 липня 1946 року в лісі Турниця біля Ямної Долішньої загинув "Жар". Пізніше пораненим потрапив до рук ворога і "Буряк". Він не зрадив жодного таємниці і помер у в'язниці.

Думаю, що "Буряк" це і є Василь Шевчик, хоча ця версія ще потребує підтвердження.

 
з приватного архіву Олександра криницького

Василь Шевчик був "обраний" до Верховної Ради УРСР у Добромильському виборчому окрузі Дрогобицької області 24 березня 1940 року.

Зрозуміло, що справжніх виборів в СССР не було, членами парламенту ставали за рознарядкою. До неї, як представник бідного селянства, потрапив і голова сільради Ямни Долішньої Добромильського району Василь Шевчик.

У 1944 році значна частина Добромильського р-ну в результаті "вирівнювання" кордону була передана Польщі, село Ямна було повністю депортоване, але повноваження Василя Шевчика як депутата на момент переходу в підпілля ОУН були чинні і формально закінчилися у 1947 році, після нових "найдемократичніших виборів".

Наразі Василь Шевчик – єдиний встановлений депутат Верховної Ради УРСР, який брав участь у збройній боротьбі ОУН і УПА і загинув у ній.






Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.