Совок совком не подолати

Мені не подобається термін "фашизм", вжитий щодо російського ладу. Різниця між одним та іншим, як між лайном і делікатесом. Я не буду вдаватися в сотні нюансів у десятках сфер. Скажу тільки, що фашизм - це ідеологія становлення надлюдини, жорстокої, але величної. Надлюдини у надсистемі. Невже те, що відбувається в Росії, хоч якось відповідає цьому.

 

Хоча я зараз перебуваю за кордоном і жодним чином не беру участі у війні, все ж скажу дещо. Мені не подобається перенесення наративів німецько-радянської війни на війну сьогоднішню.

Мені не подобається термін "Велика Вітчизняна Війна", вжитий у контексті боротьби за Україну. Тим більше, що ми добре пам'ятаємо, що війна ця почалася не 12 днів тому, а ще тоді, як проти Януковича виступив Майдан.

І термін "Визвольні Змагання" мені видається куди більш доречним. Тим більше, що в нашій історії вже були двічі визвольні змагання - і обидва рази проти одного й того ж ворога. І ці, Треті Визвольні Змагання - проти нього ж.

Як на мене, цей термін куди краще передає суть того, що відбувається, адже визвольні змагання - це боротьба за волю, а вітчизняна війна - це війна за вітчизну, не названу на ім'я. Минулого разу такою вітчизною взагалі був СРСР.

Так само мені не подобається термін "фашизм", вжитий щодо російського ладу. Різниця між одним та іншим, як між лайном і делікатесом. Я не буду вдаватися в сотні нюансів у десятках сфер. Скажу тільки, що фашизм - це ідеологія становлення надлюдини, жорстокої, але величної.

Надлюдини у надсистемі. Невже те, що відбувається в Росії, хоч якось відповідає цьому. Ніт - ми маємо справу з "рускім міром" - тричі перетравленою ідеєю візантійства, накладеною на ординський спосіб мислення і политою перестояним потом сталінської портянки.

Ну і ідея щодо міст-героїв мені також не зайшла. Сформулювати чому поки не можу, просто пишу.

Але ось День Перемоги має бути. Тут жодних протиріч не відчуваю. Тільки ось він ніколи й нізащо не має стати святом дідів на палках.






Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.