Як валилась імперія

Цими днями виповнюється 105 років масових протестів в тодішньому Петрограді, столиці Російської імперії, які отримали назву Лютневої революції і завершились ліквідацією монархії Романових

 

Ще у середині лютого 1917 року усім, і в Росії, і у світі, здавалось, що там усе під контролем. Так, ура-патріотична ейфорія, з якою імперія вступила у світову війну у 1914 році, розвіялась. Поразки армії, бардак з логістикою, дефіцит товарів, біженці – усе викликало розчарування і роздратування у російських обивателів. Але влада, на загальну думку, міцно тримала ситуацію в кулаці.

Та усе змінили чутки про можливе запровадження хлібних карток у столиці імперії. У місті почались розмови про відсутність хліба та майбутній голод. Налякані такими перспективами містяни кинулись громити хлібні лавки. Ще до того страйк оголосили робітники деяких заводів. Події почали стрімко наростати.

8 березня у місті розпочались велелюдні демонстрації. Далі сутички із поліцією. Остаточний перелом настав за кілька днів, коли до протестів приєднались солдати запасних частин. Вони дізнались про близьку відправку на фронт. Помирати солдатикам не хотілось, як і міняти затишні столичні казарми на брудні окопи. Тож перейшли на бік протестуючих. До речі, першим піднявся запасний батальйон Волинського полку. Після цього доля монархії була вирішена. 15 березня кривавий імператор Ніколай ІІ зрікся трону.

Отож, проблеми із товарами для обивателів і перспектива відправки на фронт солдатів стали тими причинами, що повалили російську монархію у 1917. Нині бачимо в російській нео, чи,точніше, недоімперії схожі тенденції. Мережа Ашан та й інші за поребриком уже почали обмежувати росіянам відпуск в одні руки низки продовольчих товарів.

Заговорили там і про мобілізацію. Щоправда, зупинились, мабуть, відчули, якими змінами у суспільних настроях це може обернутись. Але закриттям фейсбуку і ютубу зупинити розчарування не вдасться. Історія має здатність повторюватись.

І ще одна російська історична паралель. У росдумі зареєстрували законопроект про відправку на війну в Україну тих, хто виходив на антивоєнні протести. Нинішні росіяни зовсім не оригінальні. Вони лиш повторюють власний досвід сторічної давності.

З початком Першої світової війни імперія також почала відправляти на фронт незгідних з війною. І ті мобілізовані більшовики та пацифісти почали активно розвалювати армію. Врешті-решт солдатня не захотіла помирати за імперські амбіції і почала вбивати власних офіцерів.






Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.

Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.