Історія повторюється....

Знову ця руська путінська наволоч лізе нас "освобождать". Але ми вже не ті, які були 100 років тому! Сьогодні ми - разом!!! Ворог хотів, щоб ми стали Росією. Але вся Європа стала Україною

1919 рік. Березень. Російські більшовицькі війська зайняли Окнянщину. Зайняли, бо у військ Української Народної Республіки не вистачило сил стримати цю навалу. Селяни отримали терор, репресії, реквізиції. Совєцка власть не розбиралась, хто за кого воював- гребли всіх під одну мітлу.

Ще довго потім шепталися "в кума" за чаркою, шо треба було все ж таки підтримати Петлюру..... Між Окнами і Новосамаркою в долині колись був глибокий колодязь. Туди росіяни скидували тіла закатованих наших земляків. Це не бабусині казочки, це мемуари одного окнянського більшовика з фондів обласного архіву.

1920 рік. Лютий. Інші російські війська (ніби "ліберальні") під керівництвом Брєдова займають західні села Окнянщини. Методи прості - спочатку село обстрілювали з гармат, потім туди суне піхота і кавалерія.

Дубове. 14 лютого. Мирне село. 23 людини росіянами було закатовано, розстріляно, заколото багнетами...

1920 рік. Квітень. Знову суне російська влада. Але цього разу вже як "освободітель". Знову гори обіцянок на кшталт кожному селянину гектари землі і щастя на землі. Пожили пару років: значну частину селянства виселено, репресовано, потом взялися за культуру і церкву... колгоспи... голод... 1937 рік...

2014 рік. Лютий. Не доношене дитя совєтів - Росія - уявила себе всемогутньою, гнилими кривавими зубами вгризлася в Донбас. Тисячі жертв, море сліз... Крим... Окупація...

2022 рік. Лютий. Знову ця руська путінська наволоч лізе нас "освобождать". Але ми вже не ті, які були 100 років тому! Сьогодні ми - разом!!! Ворог хотів, щоб ми стали Росією. Але вся Європа стала Україною.






Євген Місило: Трудовий табір в Освенцимі

10 лютого 1945 року, через два тижні після втечі нацистського екіпажу концтабору Аушвіц, польська комуністична влада створила трудовий табір в Освенцимі. Як записано в одному зі збережених документів – "з метою таборування фольксдойчів і людей, які чинять загрозу Польщі".

В'ячеслав Ліхачов: Антисемітизм в Росії як засіб політичної пропаганди

27 січня - день пам'яті жертв Голокосту. Я не в захваті від вибору дати (вважаю фреймінг не вдалим), але вона прижилася і цілком може бути приводом поговорити про сучасний антисемітизм. Наприклад, у Росії. На нього зараз не звертають особливої ​​уваги, а дарма. У Росії з початком війни навіть єврейські організації припинили моніторинг, а західний світ закономірно зосереджений на спробі якось впоратися з наслідками цунамі ненависті після 7 жовтня.

Василь Ільницький: Про єврейський Голокост, мадярський нацизм та нашу історичну пам'ять

27 січня міжнародна спільнота вшановує пам'ять жертв Голокосту. Серед монументальних скульптур Ужгорода є і скромний пам'ятник жертвам Голокосту. На інформаційній таблиці розмістили короткий напис: "У пам'ять про жертв Голокосту, які були вивезені із Закарпаття. Встановлено Урядом Угорщини за сприяння м.Ужгорода. 2016". І сам пам'ятник, і скупа інформація на ньому, спонукають до роздумів: хто саме, коли, куди, у якій кількості вивозив людей, а головне - яка доля була вготована жертвам примусової депортації, бо про це тут жодного слова!

Олександр Сапронов: Про 60 мільйонів росіян імені Трампа та українську історичну шизофренію

З одного боку, ми всіляко заперечуємо будь-яку суб'єктність УРСР та українців у Радянському Союзі, говорячи про "радянсько-російських окупантів", з іншого ж – коли Трамп щось ляпне, всіляко намагаємось довести, що УРСР в контексті Другої світової таки мала суб'єктність.