Історія повторюється....

1919 рік. Березень. Російські більшовицькі війська зайняли Окнянщину. Зайняли, бо у військ Української Народної Республіки не вистачило сил стримати цю навалу. Селяни отримали терор, репресії, реквізиції. Совєцка власть не розбиралась, хто за кого воював- гребли всіх під одну мітлу.

Ще довго потім шепталися "в кума" за чаркою, шо треба було все ж таки підтримати Петлюру..... Між Окнами і Новосамаркою в долині колись був глибокий колодязь. Туди росіяни скидували тіла закатованих наших земляків. Це не бабусині казочки, це мемуари одного окнянського більшовика з фондів обласного архіву.

1920 рік. Лютий. Інші російські війська (ніби "ліберальні") під керівництвом Брєдова займають західні села Окнянщини. Методи прості - спочатку село обстрілювали з гармат, потім туди суне піхота і кавалерія.

Дубове. 14 лютого. Мирне село. 23 людини росіянами було закатовано, розстріляно, заколото багнетами...

1920 рік. Квітень. Знову суне російська влада. Але цього разу вже як "освободітель". Знову гори обіцянок на кшталт кожному селянину гектари землі і щастя на землі. Пожили пару років: значну частину селянства виселено, репресовано, потом взялися за культуру і церкву... колгоспи... голод... 1937 рік...

2014 рік. Лютий. Не доношене дитя совєтів - Росія - уявила себе всемогутньою, гнилими кривавими зубами вгризлася в Донбас. Тисячі жертв, море сліз... Крим... Окупація...

2022 рік. Лютий. Знову ця руська путінська наволоч лізе нас "освобождать". Але ми вже не ті, які були 100 років тому! Сьогодні ми - разом!!! Ворог хотів, щоб ми стали Росією. Але вся Європа стала Україною.