Маріуполь зупинив навалу зі сходу

Прив'язування дат заснування до діяльності чиновників і воєначальників Російської імперії мало на меті стерти з пам'яті майбутніх поколінь славні сторінки історії наших предків

 

Від редакції: уперше цей текст опубліковано у 2014 році в газеті "Україна єдина".

Вважається, що Маріуполь заснував у 1778 році російський губернатор Василь Чортков. Тоді місто отримав назву Павловськ – на честь майбутнього імператора Павла І.

Таке прив'язування дат заснування до діяльності чиновників і воєначальників Російської імперії мало на меті стерти з пам'яті майбутніх поколінь славні сторінки історії наших предків. Це стосується і козацького форпосту Домаха, який існував ще з давніх часів на місці теперішнього Маріуполя.

Козацька колонізація азовського узбережжя почалася у ХVII століття. Поселення запорожців сягали півдня сучасної Ростовської області РФ. Богдан Хмельницький вважав українськими землі до Дону.

На початку XVII століття володіння Запорізької Січі перейшли під турецький протекторат. Московська держава під страхом смерті заборонила лівобережним, слобідським та донським козакам підтримувати будь-які зв'язки із запорожцями, оскільки побоювалася, що останні стануть підбурювати до заколоту проти московської влади.

В цей час запорожці активно розвивали рибні та соляні промисли на Дону, Міусі, Кальміусі, вели жваву торгівлю з Правобережжям і Галичиною, що перебували у складі Речі Посполитої.

У 1734 році запорожці повернулися під російський протекторат, із тих пір їхні східні володіння стали об'єктом зазіхань донських козаків.

Щоб закріпити владу, запорожці розділили свої землі на територіальні округи --паланки. Кальміуська паланка з центром у фортеці Домаха була найбільш східною: її землі доходили до сучасного Ростова-на-Дону.

Після довгих конфліктів та низки доносів з боку донців на запорожців, у 1746 році імператриця Єлизавета Петрівна своїм указом змінила межі Запоріжжя, віддавши донцям землі між річками Дон і Кальміус.

Таким чином Домаха (яка перебувала в усті Кальміусу) стала прикордонною фортецею. Можна сказати, що у середині XVII століття на Маріуполі зупинилася експансія зі сходу.

Звісно, запорожці не могли змиритися з несправедливим рішенням російської влади і самовільно освоювали відібрані в них землі. Ця обставина стала однією з формальних причин, через які Катерина ІІ зруйнувала Запоріжжя в 1775 році. Лише після цього розпочала відлік офіційна, російська історія Маріуполя, яка чомусь затрималася і в незалежній Україні.





Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.