Ні, вони не нацисти! Вони - більшовики і комуністи!

Ті "дєди" насильно забирали українців і використовували їх як гарматне м'ясо, ті "дєди" ґвалтували українських жінок і грабували українські села рівно як і тепер. Вони підірвали Хрещатик в 1941-му і сказали, що це нацисти. Палили й руйнували наші церкви. Затоплювали села, бо так вирішила партія. Забороняли українську мову і розстрілювали за неї. Перелік цих злочинів нескінченний. Не варто порівнювати росіян з нацистами, а треба прямо називати як є — комуністами, більшовиками, червоною наволоччю

 

Зараз всі порівнюють росіян з нацистами. Я й сама пориваюся часом так робити, особливо для європейської аудиторії. Проте насправді таке порівняння є м'яко кажучи недоречним.

Нацистів зупинили в 1945-му. На відміну від російських комуністів. Саме вони продовжили чинити свої злочини тут, під лейблом серпа і молота та червоного прапора. Зараз це заплямований кров'ю невинних триколор і вкрадений у візантійців двоголовий орел.

Порівняння росіян з нацистами чи фашистами згладжує злочини червоних більшовиків. Всі чомусь забули, що ця наволоч творила в Україні у ХХ столітті:

  • червоний терор у мирних містах України після І Світової війни (після розвалу Російської імперії росіяни вели між собою громадянську війну. Червоні більшовики проти білих імперців. Обидві сторони мали в планах загарбання українських територій і йшли на неї війною. Україна тоді зазнала як червоного так і білого терору від росіян);
  • окупація українських територій у 1921 році з наступним повномасштабним терором, масовими вбивствами та депортаціями;
  • "Розстріляне відродження" — фізичне знищення цвіту української інтелігенції;
  • Голодомор-геноцид у 1932-1933 роках — винищення мільйонів українців голодом;
  • репресії, розстріли та заслання до і під час Великого терору;
  • вбивства лідерів українського спротиву в еміграції;
  • війна проти руху опору ОУН та УПА;
  • масові арешти, катування та заслання до ГУЛАГу — крупної мережі концентраційних таборів смерті;
  • прицільні спецоперації проти українців та їх родин, що дотримувалися своїх традицій чи були носіями власної національної культури — арешти, показові суди, примусове "лікування" в спецзакладах та вбивства шістдесятників і дисидентів;
  • засекречення інформації та бездіяльність після вибуху на ЧАЕС, внаслідок чого загинули й не народилися величезна кількість українців;
  • переслідування "ворогів народу" й "неблагонадійних" українців продовжувалося аж до відновлення незалежності — упівця Івана Гончарука розстріляли у 1989 році (!).

Це дуже короткий і абсолютно неповний список злочинів росіян, здійснений тільки за одне століття і тільки стосовно українців. Росіяни чинили страшні злочини й проти народів, які історично проживають на наших землях — депортація кримських татар з рідного Криму в 1944 році зламала сотні тисяч доль і забрала безліч життів ні в чому невинних людей.

Саме росіяни створили тюрму народів на початку ХХ століття під назвою СССР, їхньою ідеологією став червоний більшовизм. І це комуністи, а не нацисти чи фашисти. Нацисти творили свої злочини до 1945 року.

Червона армія росіянців в ті роки робила те саме, але на це закрили очі, бо Гітлер випередив Сталіна у втіленні плану по завоюванню Європи і тюрма народів опинилася в таборі антинацистських союзників. Далі це все покрилося фейками і міфами про "дєди ваєвалі" та "вєлічіє побєди".

А ті "дєди" насильно забирали українців і використовували їх як гарматне м'ясо, ті "дєди" ґвалтували українських жінок і грабували українські села рівно як і тепер. Вони підірвали Хрещатик в 1941-му і сказали, що це нацисти. Палили й руйнували наші церкви. Затоплювали села, бо так вирішила партія. Забороняли українську мову і розстрілювали за неї. Перелік цих злочинів нескінченний.

Але є один важливий момент. Ці самі нелюди, точніше їхні нащадки, знову пробують знищувати нас тут і зараз. Так само, як і тоді.

Європа і світ мають дізнатися правду. Але саме ми в першу чергу маємо зрозуміти цю правду. Закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні — це не просто папірчик. Це текст, за яким стоять десятки мільйонів жертв, він створений в ім'я того, щоб це не повторилося знову.

Але це повторюється прямо зараз. ЗСУ й прості українці зупинять росіян фізично, та щоб перемога була остаточною, усі ми маємо зупинити її ментально. Для цього треба знати ворога і чітко його бачити.

Не порівнювати росіян з нацистами, а прямо називати як є — комуністами, більшовиками, червоною наволоччю.

Бо якщо нацистських виродків зупинили 77 років тому, то росіяни вбивають нас прямо зараз. Підриваючи пологові будинки, ґвалтуючи українських жінок, бомбардуючи дитячі садки та лікарні, знищуючи цілі міста й села. Це червона більшовицько-комуністична орда і саме її ми зараз маємо перемогти. Щоб ніхто й ніколи більше не постраждав від їхніх божевільних імперських апетитів.






Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.