Чи має нести відповідальність війну проти України режим Лукашенка?

Триває четверта доба війни Росії та Білорусі проти України. Від авіаційних нальотів, ракетних і артилерійських обстрілів в Україні гинуть сотні військових та цивільних громадян. Економіка України фактично не функціонує, обслуговуючи переважно воєнні потреби. Якщо війна затягнеться, це зірве посівну кампанію і залишить нашу країну без урожаю з усіма відомими наслідками.

 

Триває четверта доба війни Росії та Білорусі проти України. Від авіаційних нальотів, ракетних і артилерійських обстрілів в Україні гинуть сотні військових та цивільних громадян. Економіка України фактично не функціонує, обслуговуючи переважно воєнні потреби. Якщо війна затягнеться, це зірве посівну кампанію і залишить нашу країну без урожаю з усіма відомими наслідками.

Зупинена робота більшості підприємств, установ, навчальних закладів. Паралізоване життя суспільства. Сотні тисячі біженців перетнули кордони сусідніх держав, або змушені були кинути власні домівки у пошуках безпечних регіонів. Кожна українська сім'я перебуває під загрозою життя і смерті.

Українські діти щогодини зазнають невимовних моральних страждань і психологічних травм від виття сирен, кількаразового переміщення до бомбосховищ, вибухів та пострілів на вулицях. УКРАЇНА ПЕРЕБУВАЄ ЗА КІЛЬКА КРОКІВ ДО ГУМАНІТАРНОЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ!

Хто відповість за цей найбільший після Другої світової війни воєнний злочин і злочин проти людяності? Невже тільки путінська Росія?

Під час прес-конференції за підсумками віртуального саміту НАТО у Брюсселі генеральним секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що світ притягне Росію та Білорусь до відповідальності за їхні дії. Росію - як агресора, Білорусь – як його співучасника".

Україна обмежилася заявою голови Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко, що адресувалася голові білоруського прикордонного відомства офіційне звернення з цього приводу.

"Республіка Білорусь разом із Російською Федерацією веде війну проти України, нехтуючи положеннями міжнародного права, елементарними нормами людської моралі і цінностями життя", – йдеться у цьому документі.

Голова ДПСУ також наголосив, що колони техніки атакували Україну не тільки з території Росії, а й країни, "що перетворилася на сателіта РФ". До цього додається використання бойової авіації, артилерії, балістичних ракет та інших засобів з території РБ.

Стало відомо про кібер-операції білоруських спецслужб проти України.

Поки-що жодних інших офіційних заяв керівництва України з приводу участі Білорусі у війні проти України не прозвучало. Можливо, такі документи перебувають на стадії підготовки, але з ними явно запізнюються, адже щодня з території України від чорного "яструба миру" -- Лукашенка -- в Україну, окрім образ на адресу України, летять базовані там літаки, ракети і снаряди.

Полохливий диктатор, відчувши смалене, після початку масштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого заявив, що білоруські військові не беруть участі "в операції", а потім знову став натягувати латану свитку "миротворця", з-під якої стирчать погони "полководця", який воює проти "братського народу", що не воліє повертатися в імперію. Однак, як завжди, збрехав.

Переконаний, що відповідні служби ВСУ, військової розвідки і контррозвідки, СБУ, Генеральної прокуратури, ретельно документують незаперечні свідчення участі держави Білорусь у війні проти України.

Білорусь має нести повну і невідворотну відповідальність за цей злочин. А українське керівництво зобов'язане офіційно оприлюднити свою позицію в цьому питанні, а також розірвати дипломатичні відносини з державою-агресором.

Міжнародному співтовариству належить поширити свої санкції на Білорусь у максимально можливих обсягах і масштабах. Лукашенко має сісти на лаву підсудних у Гаазі разом з Путіним і жодні політичні чи економічні рації не повинні цьому перешкодити!

Хочу звернутися і до народу Білорусі, де у мене є колеги і друзі. Ми розуміємо, як важко протестувати проти дій тиранів. Ми сплатили це розуміння кров'ю Майдану. Народ України підтримав Ваші протести проти фальсифікації виборів у Білорусі та репресій режиму проти білоруських громадських активістів.

Чому ви мовчите сьогодні? Чому мені з моїми колегами і друзями замість того, аби навчати студентів і займатися наукою та вихованням власних онуків, доводиться зі зброєю в руках у складі територіальної оборони захищати рідну землю? Як пояснити рідним, що цю війну почали не ми, але ми її маємо завершити. І лише перемогою, бо на інше МИ як НАЦІЯ вже ніколи не погодимося.

Нам усім слід пам'ятати, що безкарність стимулює нові злочини.





Надія Світлична: Різдво у в’язниці. Спогади Надії Світличної

Протягом свого 4-річного ув’язнення мені припало тричі святкувати Різдво в умовах Мордовського концтабору для жінок. Дух земляцтва в таборах досить міцний; особливо на свята в’язні згуртовуються за традиціями рідного краю. Ми починали готуватися до свят заздалегідь, ще з літа. Якщо комусь належалася з дому посилка, і все ж, якщо комусь дозволялося дістати ту рідкісну посилку, то для неї замовляли в родичів грамів 30-50 маку, стільки ж горіхів, сушениці, грибів. Це все добро зберігали до свят.

Юрій Юзич: Тенор хору Кошиця і ветеран Армії УНР

На фото – тенор хору Кошиця — ветеран Армії УНР Леонід Татарів. Задовго до війни він співав у хорі Свято-Михайлівськрго Золотоверхого чоловічого монастиря в Києві. А коли прийшли окупанти – зі зброєю в руках став на захист України. Один із тих, хто своїм співом зробили "Щедрик" всесвітньо відомим українським твором. І один із небагатьох учасників хору, який опісля в США зміг відчути популярність цієї української колядки.

Іван Ольховський: Гра в одні ворота

Подвійні стандарти оцінки жертв, нехтування науковими здобутками колег, нав’язування міфів. Ось що криється за благими намірами істориків-підписантів Другого польсько-українського Комюніке про пошук спільної інтерпретації подій ХХ століття, зокрема українсько-польського конфлікту на Волині.

Юрій Юзич: Міст, через який Україна програла війну

Це залізничний міст в Перемишлі через ріку Сян. Кожен, хто вивчав хочаб в загальному причини поразки України в так званій першій польсько-українській війні 1918-1919 року, неодмінно чув - залізничний міст у Перемишлі потрібно було підірвати… Бо в результаті через цей міст йшло забезпечення оточеному з усіх боків гарнізону поляків у Львові. Завдяки цьому мосту українці втратили Львів і Галичину, а опісля Україну.