Чому ж тоді Муравйову вдалося, а сьогодні - дзуськи?

Російська стратегія 2022 максимаьно нагадує їхню ж 1918 року - максимально швидкий рух на Київ уздовж доріг

 
Палаючий музей-майстерня Василя Кричевського у мансарді будинку родини Грушевських, Київ, 7 лютого 1918 року
Le Mirror/Національний музей історії України
Російська стратегія 2022 до болі нагадує їхню ж 1918.
Максимально швидкий рух на Київ уздовж доріг (минулого разу - залізниць).
Чому ж тоді Муравйову вдалося, а сьогодні - дзуськи?
Бо тоді Київ був, нема де правди діти, столицею Малоросії, а тепер - України.
Тоді більшість мешканців ставилася до українського руху нейтрально, а дехто на Арсеналі навіть стріляв нашим у спини, а тепер кияни показують Четвертий Майдан (1990-2004-2013/14-2022).
Тому перемога в столиці буде за нами, а там і решту земель відіб'ємо!

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.

Віктор Остапчук: На схилі літ пожив в самостійній Україні. Пам'яті Петра Остапчука

30 тому відійшов у вічність мій батько Петро Остапчук. В статті коротко його життєвий шлях від с. Верби в 1915-му до тої самої Верби в 1994 році: хутір, семінарія в Крем'янці, в'язниця в Дубні, просвітянство на Холмщині, філософія в Берліні, газета "Волинь" у Рівному та "Пінська правда" на Поліссі, втечі від НКВД та німецького СД, еміграція і повернення в Україну. Там і Гоголь, і Берестечко, Штуль і Самчук, та Сеник і Сціборський. Та після смерті з гробу удар по УПЦ-МП...