Косач-метеоролог

Сьогодні - День української гідрометслужби. І всі будуть говорити про її 100-річчя, яке відзначається цього року. І справді, в 1921 році було підписано більшовицький Декрет про створення української Гідрометслужби. Але...

Сьогодні - День української гідрометслужби.

І всі будуть говорити про її 100-річчя, яке відзначається цього року.

І справді, в 1921 році було підписано більшовицький Декрет про створення української Гідрометслужби.

 

Я хочу нагадати про постаті, про які ми мало знаємо і які зробили величезну роботу по створенню та розвитку нашої метеослужби значно раніше.

Хочу нагадати про видатного українського метеоролога. Неймовірну людину, вченого, письменника, перекладача, винахідника, представника гігантського за інтелектуальним та патріотичним масштабом роду Косачів-Драгоманових.

Він був ніби в тіні, завжди більш відомий, як брат своєї сестри, Лесі Українки.

Вони й дружили дуже сильно, навіть мали одне ім'я в дитинстві на двох - Мишолосія.

Михайло Косач!

Михайло отримує початкову освіту від мами, Олени Пчілки, що дозволяє одразу потрапити у 5-ий! клас гімназії.

Потім - Київський університет, фізмат.

Потім - університет в Тарту.

Потім - література (друкується під псевдонімом Михайло Обачний), а також фотографування та етнографія.

Захищає дисертацію з фізики і викладає її та математику в Тартуській жіночій гімназії.

 
Сестра і брат: Леся та Михайло Косачі

Михайло Косач мав ряд технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту.

І - увага!

З 1901 року - приват-доцент кафедри фізики та метеорології Харківського університету. Тут розквітнув його талант як організатора.

Михайло Косач фактично став засновником метеорологічної служби на Харківщині.

Харківське земство схвалило його проект будівництва мережі метеорологічних станцій, на семи з них Косач організував спостереження. Опублікував низку праць із метеорології, теоретичної фізики.

Сам сконструював апарат, яким зробив рентґенівський знімок хворої ноги Лесі Українки.

Михайло Косач прожив лише 34 роки

Фізик, математик, письменник, перекладач.

Усебiчно обдарована особистiсть.

Метеоролог.

Дякуємо за все і вітаємо й Вас, пане Михайле, з Днем української Гідрометслужби.





Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.