Ушаков чи Говард? Про історичну пам'ять Херсона

Ім'я Ушакова - це сталінська модель Російської імперії. Зберігаючи сталінський імперський топонім, ми поза волею зберігаємо сталінські імперські міфи

 

Деякий час тому я підняв питання про доцільність повернення центральному проспекту Херсона імені Джона Говарда.

З 1947 року цей проспект носить ім'я Ушакова.

Навколо Федора Федоровича Ушакова створено безліч радянських міфів. У Херсоні їх особливо багато.

Живуть міфи про те, що Ушаков будував кораблі в нашому місті, рятував херсонців від чуми. Іноді навіть чую, що Ушаков будував Херсон. Все це вигадки радянських пропагандистів. Саме, радянських.

Нагадаю, що місцеве самоврядування Херсона в той час, коли воно було відносно вільним, тобто до комуністичного перевороту, назвало одну з центральних вулиць нашого міста на честь англійського філантропа Джона Говарда.

У нашому місті, не найкращому і не передовому, був створений культ шанування Джона Говарда, дивака-англійця, який приїхав до нашого міста наприкінці XVIII століття і помер, рятуючи херсонців.

Через приблизно років тридцять - сорок після смерті Говарда (!) херсонці зібрали гроші і побудували обеліск в його честь.

Обеліск, на щастя, зберігся.

 

Потім, ще через років сімдесят (!) назвали в його честь вулицю. Ім'я цієї вулиці (Говардівська) старожили називали ще навіть на початку 90-х років ХХ століття замість проспекту Ушакова (що зовсім дивно).

Це справжній народний культ особистості. Його радянські комуністи спробували знищити.

І вулицю Говардівську в 1947 році переназвали на честь адмірала Ушакова. До цього Ушакова мало хто пам'ятав в нашому місті, знав і шанував в Херсоні. Ушаков був радянської вигадкою. Навіть пам'ятник Ушакову ліпили не з вигляду справжнього Ушакова, а з актора, який грав його роль в однойменному радянському фільмі.

Про цю байку люблять розповісти херсонські краєзнавці: автор скульптури Ушакова приніс ескіз тодішньому першому секретарю обкому. І той розкричався, мовляв, що Ви мені принесли! Кожна радянська людина знає, як виглядає справжній Ушаков - як лауреат сталінської премії артист Іван Пєрєвєрзєв. Довелося скульптору переробляти адмірала.

І, тепер, найголовніше: ім'я Ушакова з'явилося в 1947 році на карті Херсона невипадково.

Саме в цей період в СРСР перемогла концепція відродження російської імперської величі.

Цілком зрозуміло, що ім'я Ушакова - це сталінська модель Російської імперії. Зберігаючи сталінський імперський топонім, ми поза волею зберігаємо сталінські імперські міфи.

На жаль, сьогодні ім'я Ушакова стало ще одним з центральних постатей так званого "русского мира".

Мощі Ушакова
Мощі Ушакова

Ушаков канонізований Російською православною церквою. Останки його тіла відкопали і постійно тягають на військово-морські свята в Росії.

Шматки його тіла постійно приймають якісь військові паради в Росії.

Я думаю, що настав час повернути Херсону його справжній історичний топонім - вулицю Говардівську.

Володимир Молодико: Герой Крут Павло Кольченко. Невідомі факти з біографії

Одним з відомих Героїв Крутів є Павло Кольченко – 21-річний чотовий студентської сотні, що потрапив у полон до більшовиків і був ними замордований. Дата й місце уродження крутянця донедавна залишалися "білими плямами" в його біографії.

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.