Архівні факти, історичні фото і правда спокою не дає

Вуличну виставку УІНП на Подолі в Києві вандали пошкодили чотири рази менш ніж за місяць! О це людям архівні факти, історичні фото і правда спокою не дає)))

 
фото: олег слабоспицький

Це вперше нашу вуличну виставку на Контрактовій так затято намагаються знищити. Йдеться про проєкт "Lend-lease – зброя перемоги. Що замовчувала радянська пропаганда", який створили громадські організації "Корпус справедливості" та Blue & Yellow і за нашої підтримки відкрили разом із міністром культури та інформаційної політики України Олександром Ткаченком на виході зі станції метро Контрактова площа 22 червня цього року.

 

Виставка розповідає, яке значення мала допомога Союзників по Антигітлерівській коаліції для перемоги Червоної армії на Східному фронті Другої світової війни. Вона спростовує поширений міф, який активно використовує сучасна Росія, що СРСР переміг нацизм самотужки. А ще розказує скільки всього допоміг "союз нерушимый" нацистам до 1941 року.

Мабуть, комусь дуже заважає у публічному просторі в центрі Києва наочна демонстрація фактів, що руйнують міфи про історію Другої світової війни. Ми націлені з'ясувати, кому та з яких причин. А також відшкодувати завдані збитки. Звернулися з заявою до управління Національної поліції Подільського району.

Очікуємо на реакцію правоохоронців, тим більше, що половина роботи вже зроблена і маємо відео підозрюваної. Між іншим, будемо вдячні якщо хто впізнає і підкаже нам ім'я ціє вандалки-зловмисниці.

Нижче – детальна хронологія подій.

- 25 липня – стало відомо про викрадення двох банерів виставки.

- 29 липня – надруковані наново за кошти ГО "Корпус справедливості" два банери розміщені на виставкових конструкціях. Тоді ж помічено, що інші банери місцями обписані антиамериканськими гаслами.

 
фото: олег слабоспицький

- 5 серпня – через зафіксовані акти вандалізму заступник голови УІНП Максим Ярмистий звернувся до начальника Подільського районного управління Національної поліції.

- 6 серпня – стало відомо, що зловмисники порізали ножем 11 банерів. Інститут звернувся з заявою до Нацполіції Подільського району, яку прийняли. Того ж дня або пізніше виставку знову обписали.

 
фото: олег слабоспицький

- 6-10 серпня – тривав збір коштів на передрук пошкоджених банерів, який проводила голова ГО "Корпус справедливості" Валентина Охлопкова.

- 11 серпня – пошкоджені банери замінили на нові. Через пів години після заміни Вахтанг Кіпіані повідомив, що виставка знову рясно обписана.

Ввечері того ж дня випадковий перехожий зняв на відео, як неідентифікована молода жінка обписує центральну стійку виставкової конструкції.

Виставка розташована на Контрактовій площі в полі огляду стаціонарних камер спостереження. Чекаємо на відповідні дії з боку Національна поліція України.

А всіх бажаючих запрошуємо переглянути відновлені банери і завжди пам'ятати правду.

Ірина Цибух: Посмертний лист Ірини Цибух

Журналістка, медик добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина Цибух із позивним "Чека" загинула на фронті 29 травня, їй було 25 років. Посмертний лист опублікував брат Ірини Юрій.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.