Наш герб – Тризуб. А ідея «великого герба» - шкідлива. ФЛЕШМОБ

Ми б’ємо на сполох і закликаємо об’єднати зусилля, щоб відвернути загрозу знецінення державного герба України – Тризуба – через його заміну недолугим «великим гербом». Тризуб Святого Володимира, який формально є "малим гербом", сприймається в Україні і світі як повноцінний державний герб України і є довершеним у своїй досконалості.

 

Попри стародавнє походження, Тризуб ідеально вписується в мінімалістичну естетику ХХІ століття, є простим у відтворенні й надзвичайно впізнаваним.

У цілому світі лише Україна, Швейцарія і Японія можуть похвалитися такою вдалою лаконічністю графіки своїх гербів. Будь-які спроби "вдосконалити" тризуб, домалювавши зображення людей, тварин, рослин та різних предметів і оголосити це "великим гербом України" є відвертим несмаком і абсурдом.

До того ж Україна – не імперія і не федерація, і взагалі не потребує заміни історичного і справжнього свого герба на штучний "великий".

Ідея "великого герба" з'явилася в Конституції за наполяганням комуністів, які навмисне у такий спосіб прагнули применшити значення справжнього герба України – Тризуба. Витягувати з небуття і намагатися втілити в життя цю ідею на тридцятому році незалежності – неприпустимо.

Будь-які спроби замінити Тризуб як самодостатній державний герб на так званий "великий герб" є неприйнятними.

 

Тим більше є неприйнятним варіант великого герба, запропонований Володимиром Зеленським у законопроєкті 5712. Через кричущу невідповідність законам геральдики різні варіації цього малюнку програли на всіх державних конкурсах, організованих упродовж останньої чверті століття, у тому числі й на конкурсі, проведеному в 2020 році нинішньою владою.

Нікого не мають вводити в оману заспокійливі заяви, буцімто майже всюди буде й надалі використовуватиметься Тризуб, а "великий герб" призначений для якихось виняткових випадків. Це не так.

Законопроєкт 5712 передбачає використання "великого герба" у Верховній Раді, резиденції Президента, вищих органах судової влади, друкування його на українських грошах за рішенням Нацбанку і допускає його повсюдне використання – від державних установ до шкіл і житлових будинків.

Незалежно від бажання влади довідники і пошуковики в усьому світі видаватимуть у якості герба України вже не Тризуб, а недолугий "великий герб".

Ідеться про пряму загрозу нівелювання Тризубу, приниження наших національних символів і самоприниження української держави.

Державні символи мають об'єднувати українців і викликати почуття гордості за свою державу, а не спричиняти розкол, суперечки, розчарування й обурення.

Тризуб є живим символом нашої державницької традиції і національної єдності: княжий знак Київської Русі, герб Української Народної Республіки, символ боротьби українців за незалежність, герб сучасної України. Для українців по всьому світу Тризуб є так само близьким і рідним, як синьо-жовтий прапор чи національний гімн.

Тим політикам, які, прагнуть ухваленням закону про великий герб здобути хвилинну славу, слід усвідомити, що це буде слава Герострата.

Маємо захистити наш герб – Тризуб – від наступу несмаку, безвідповідальності й хворобливих абміцій.


Ми закликаємо:

президента України – відкликати законопроєкт 5712 про "великий герб", натомість використати надані Конституцію повноваження для початку процедури вилучення з Основного Закону згадок про "великий герб" і остаточного утвердження Тризуба як єдиного і самодостатнього державного герба України;

народних депутатів України – за жодних обставин не підтримувати цей проєкт і не голосувати за "великий герб".


P.S. Закликаємо кожного, хто підтримує цю заяву, розмістити від себе цей текст разом із постскриптумом у соцмережах, блогах чи поширити в інший доступний спосіб.

Від редакції: цю заяву вже поширили Оксана Забужко, Ростислав Лужецький, Тарас Чубай, Мирослав Гай, Віктор Трегубов, Віктор Таран, Марія Іонова, Олександр Положинський, Макс Кідрук, Мирослав Маринович, Нікіта Тітов, Тарас Компаніченко, Брати Капранови та багато інших (пробачте, що не встигаємо всіх згадати).

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.